27 вересня відбулась ще одна особлива зустріч із театром.
Народний театр «Янів» на запрошення отця Івана Колтуна представив мюзикл «Тричі мені являлася любов» у Будинку паломника в селі Страдч.
Є місця, де вистава просто відбувається. А є такі, де простір сам стає частиною вистави. Страдч — саме такий. Тут театральна історія Івана Франка зазвучала по-особливому — у місці тиші, молитви, пам’яті й зустрічей людей. Дякуємо отцю Івану Колтуну за запрошення, гостинність і можливість бути частиною цього дня.
Янівський театр мандрує туди, де його чекають. І в цей момент актори були саме в такому місці.
За підтримки ГО «Бойове Братерство ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни «Сурма».
«Тричі мені являлася любов…»
Цієї неділі мала особливу нагоду побувати у Будинку паломника в Страдчі на мюзиклі «Тричі мені являлася любов» за мотивами безсмертної збірки Івана Франка «Зів’яле листя».
Це була не просто театральна постановка. Це була розмова про любов — ту, що приходить несподівано, залишає глибокий слід у серці, дарує щастя, а іноді приносить біль і назавжди залишається спогадом…
Народний театр «Янів» під режисурою Наталії Волошин подарував глядачам надзвичайно теплу й проникливу історію, у якій Франкове слово ожило на сцені.
Особливо зворушливо було почути виконання Франкового твору з уст отця Івана Колтуна. У його виконанні Франкові слова прозвучали особливо глибоко — щиро, проникливо і по-особливому духовно.
А сам простір Страдча додав цій театральній події ще одного виміру.
Там, де поруч тиша, молитва і краса української землі, поезія Івана Франка звучала зовсім по-іншому — як сповідь людського серця.
Щиро дякую Народному театру «Янів», режисерці Наталії Волошин, акторам та всім, хто долучився до створення цього прекрасного мюзиклу.
За емоції. За Франкове слово. За українську культуру.
За те, що через багато років ми знову можемо відчути те, про що писав Франко — любов, яка не минає безслідно…
І я знову подумала: скільки ж у кожного з нас своїх історій любові…
Тих, які приходили тричі.
Тих, які приходили один раз, але залишилися назавжди.
І тих, про які ми нікому не розповідаємо…
Дякую за цей особливий недільний день у Страдчі», — підкреслює Наталія Лялюк.
Джерела інформації:
Янівський театр
Natali Lyalyuk

Коментарі