Надворі осіння прохолода, а в наших серцях — теплий післясмак від презентації книги Даниїли Міцковської «Дорога до щастя».
Особливий музичний настрій на початку зустрічі подарував Богдан Жук - викладач Яворівської школи мистецтв ім. М. Вербицького. У його виконанні прозвучала в’язанка улюблених українських пісень на саксофоні, а всі присутні залюбки підспівували. А далі разом із авторкою мандрували сторінками книги, слухали поезії та пісні створені на її авторські вірші.
Зі своєю рецензією на книгу виступив поет, журналіст, яворівчанин - Ярослав Тесля і принагідно подарував колезі по перу свою поетичну збірку. Поетеса та художниця - Тетяна Іванів, продекламувала один із віршів Даниїли Степанівни та подарувала на добру згадку свою авторську картину. Ще одна талановита поетеса Віра Мерчук зачила свій авторський вірш-роздум.
Щиро та по-домашньому подарували багато приємних слів однокласники, які прийшли підтримати подругу дитинства і радо ділилися своїми спогадами та враженнями. Особливо цінно, що до зустрічі долучились наші захисники 24 ОМБр імені короля Данила, поети Яворівської громади, читачі, яворівчани та всі, хто по-справжньому цінує і любить живе українське слово.
Дякуємо кожному із присутніх за незабутні миті спілкування, які надовго залишаться у наших серцях. І, звичайно, найтепліші слова вдячності любій авторці - Даниїлі Степанівні, за щирість та любов до рідного краю та щедрий книжковий дарунок.
Запрошуємо до читання, адже літературна новинка «Дорога до щастя» вже чекає на своїх читачів у Яворівській міській бібліотеці ім.Ю.Липи.
Рецензія
НЕЛЕГКА ДОРОГА ДО ЩАСТЯ
Знайомлюсь із збіркою "Дорога до щастя" і ловлю себе на думці, що безтурботно читати цю книжку не можу.
Ні, не через довголітнє знайомство з авторкою - Даниїлою Міцковською. Бо ми разом працювали в редакції Яворівської районної газети, де молода співробітниця виявляла хист до літературної творчості.
Не залишають байдужим поетичні рядки Даниїли, позначені душевним теплом, наснажені любов'ю до рідного краю, до Вітчизни, вболіванням за долю України в складні періоди її історії.
З приємністю наведу уривок із вірша "Ненько моя, Україно".
Україно, мати моя, Україно!
Я твоя вічна дитина.
Ти ніколи мене не покинеш,
Ні вночі, ні в тяжку годину.
Із сумом і болем авторка пише про воєнні трагедії, возвеличує героїв, які полягли в боях за Батьківщину. Саме такі теми домінують у віршах "Синам України", "В нашу хату постукала війна", "Плаче захмарене небо", "Пам"яті героя", "Не згасне пам'ять".
Ось рядки з останнього згаданого вірша.
О вірний сину України!
Ти заслонив мене своїм життям.
І рідну землю у руїни
Не дав втоптати ворогам.
Тож пам"ять не лише в граніті
Всміхнеться нам у мирний час.
Хай буде мир в усьому світі
Й любов панує серед нас.
Таке звертання до українського воїна властиве цілому ряду поезій Даниїли Міцковської. Навіть тоді, коли бійця вже немає в живих, слова вдячності до нього линуть із сторінок друкованого видання.
Немало є тут поезій для підтримки матерів, дружин і дітей героїв. Авторка висловлює впевненість, що війна незабаром зупиниться, повернуться солдати додому. А розгромлені міста і села будуть відбудовані.
У вірші "Найвищий аргумент" поетеса сподівається на Боже благословення.
Мій перший і останній аргумент -
Нев"януча надія на спасіння.
Коли палаци вже розбиті вщент,
Я вірю в невмируще Воскресіння.
У вірші "Дорога до щастя" Даниїла Степанівна мовби розкодовує назву збірки. У цьому творі наголошується, що шлях до Бога і є священною дорогою щастя, з вірою в серці і з молитвами за визволення від зла.
Є у книжці вірші, в яких відгомінює дитинство, чарує краса яворівської природи. Добрий десяток публікацій присвячується рідній матері та іншим членам родини. Тут особливо проявляється ніжність душі, вдячність Господеві за мамину ласку, за тривоги й недоспані ночі. Неня іменується голубкою, сизокрилою пташкою.
У розділі "У світі добра і зла" авторка розмірковує, як краще виховувати дитину в дусі поваги до старших, в любові до рідного краю, до Батьківщини. Треба спрямовувати юних громадян проти всього, що суперечить нормам моралі і совісті, - підкреслює Даниїла Степанівна.
У вірші "Не слухаєм правду" небайдуже сприймаються такі рядки:
Ми правди не хочемо чути,
Втомились від гуркоту бід.
Не хочемо зрячими бути
І йдемо за привидом вслід.
Брехня нам думки заколише
І пустить нам в очі туман.
На острові ночі залишить ...
Солодкий отрути обман.
А правда вночі нас розбудить:
Вставай, бо горить вже душа.
Напились брехні, що аж нудить.
Лишилась самотність одна.
Цікаві сентенції видає авторка і в розділах "Нас муза вела понад прірви", "Ласкавий дотик надвечір'я". Зрештою, читачеві варто самому ознайомитись із поезією і прозою Даниїли Міцковської - Карковської у книжці" Дорога до щастя". Доречно нагадати, що народилася і виростала авторка в м.Яворові, а проживає тепер у м. Новояворівську.
Багато років віддала журналістській і педагогічній діяльності.
Думаю: книжка стала важливою життєвою віхою поетеси, відобразила певні відстані нелегкого шляху нашого народу до волі, до незалежності, до всього того, що ми називаємо щастям.
Ярослав Тесля, журналіст
Вечір, у якому народжувалося щастя…
Є вечори, які минають разом із останнім словом ведучого. А є такі, після яких ще довго залишається тепло. Саме таким був вечір презентації книги Даниїли Міцковської «Дорога до щастя» у Новояворівській міській бібліотеці.
Цього дня тут було якось по-особливому світло. Можливо, тому, що книга, яка говорить про пошук щастя, зібрала разом стільки людей, яким хотілося цим щастям поділитися. Для Даниїли Степанівни - це була зустріч із читачами, а для присутніх — можливість побачити, як народжується літературна історія новояворівчанки.
Звучала музика. Звучала поезія. Звучали слова, які хотілося запам’ятати. Чарівний музичний настрій подарував дует бандуристок — викладачів Новояворівської школи мистецтв Галина Кархут Гадзишин та Лілія Панчишин-Романишин. А вірші автора прозвучали у виконанні учасниць театрального колективу «Над часом», керівником якого є Андріана Ядвінська та Олена Крицька.
Були й слова, які особливо дорогі авторці — слова колег по перу Марія Помірча та Романія Торбич. У них — визнання, повага, щирість і та особлива підтримка, яку можуть подарувати лише люди, що самі живуть словом. А ще були подруги. Близькі. Рідні серцю люди. Їхні спогади, побажання, усмішки й обійми. І, звичайно, квіти. Багато квітів…
«Дорога до щастя» — назва книги. А цього вечора ми ще раз переконалися: іноді щастя — не в кінці дороги. Іноді щастя — це сама дорога. І люди, з якими ми нею йдемо.
Даниїло Степанівно, Ваша «Дорога до щастя» буде довгою. Нехай на ній буде багато читачів, нових книг, щирих зустрічей і моментів, коли хочеться сказати: «Так. Ось заради цього варто було писати».
Джерела інформації:
Яворівська міська бібліотека ім.Ю.Липи
Новояворівська міська бібліотека
Наталія Слобода
Liudmyla Yaniuk
Коментарі