Памʼять, викарбувана в серцях і камені.
23 травня у Вороцівському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки випускнику школи, захиснику України, військовослужбовцю 24 ОМБр імені короля Данила, жителю села Вороців — Тарасу Степановичу Добричу.
Саме у стінах цієї школи Тарас навчався, зростав, мріяв і будував плани на майбутнє. Та коли Україна потребувала захисту, він без вагань став на її оборону й віддав найдорожче — власне життя — за свободу та незалежність нашої держави.
Участь у заході взяли рідні та близькі Героя, духовенство, селищний голова Ірина Перун, секретарі та працівники селищної ради, військовослужбовці, волонтери, керівництво школи, педагоги, учні та жителі громади.
Меморіальну дошку освятили місцеві священнослужителі. Право відкрити її надали рідним Героя — матері Ярославі, дружині Ірині, дочці Марії-Софії та сину Устиму — спільно з очільницею громади.
Присутні вшанували пам’ять полеглих Захисників хвилиною мовчання. Квіти до меморіальної дошки поклали селищний голова та місцевий депутат.
Теплими словами вдячності, шани та гордості згадували Тараса селищний голова Ірина Перун, мати Героя пані Ярослава та його дружина Ірина.
До заходу також долучилися юні волонтери, які тримали прапори бойових бригад, серед яких — і прапор 24-ї окремої механізованої бригади, у лавах якої служив Тарас Добрич.
Школа — це місце, де формується особистість. Відтепер меморіальна дошка нагадуватиме нинішнім і майбутнім поколінням учнів про мужність, патріотизм і жертовність випускника, який став справжнім Героєм України.
Ми зобов’язані пам’ятати їхні імена, берегти правду про їхній подвиг та передавати цю пам’ять наступним поколінням.
Довідково:
Тарас Добрич народився 18 липня 1974 року в селі Вороців. Після закінчення Вороцівської середньої школи вступив до Львівського технікуму транспортної інфраструктури. Згодом проходив строкову службу в Національній гвардії України у місті Києві, де проявив себе як зразковий воїн.
Після служби понад 25 років працював на Львівському ювелірному заводі. Колеги згадують його як відповідального, сумлінного та щирого працівника.
Разом із дружиною виховали трьох дітей — двох синів і донечку. Старший син мав важку форму ДЦП і, на жаль, помер у віці 20 років незадовго до повномасштабної війни. Попри життєві випробування, Тарас залишався сильним духом, турботливим батьком, люблячим чоловіком, уважним сином та справжнім патріотом України.
Загинув Герой 31 травня 2022 року під час важкого бою поблизу села Врубівка на Луганщині.
Вічна пам’ять Тарасу Добричу!
Вічна слава Захисникам України!
Дякуємо всіх, хто долучився до організації заходу.
Джерело інформації:
Івано-Франківська селищна рада
Коментарі