У неділю, 25 січня, в селі Вербляни громада зібралась на особливу подію — щоб урочисто вшанувати пам’ять надзвичайної жінки, людини великої доброти, жертовності та світла — Шипки Ярослави Миколаївни, яку всі лагідно називали Славою. Відкрили меморіальну дошку жінці, чия щоденна праця, сердечність і людяність стали частиною історії та душі села. Подякували їй за життя, яке вона присвятила людям, за її добрі руки, за турботу, бо її памʼятають як маму: вимогливу, коли йшлося про здоров’я, сувору, якщо потрібно, але завжди щиру, добру й надзвичайно турботливу.
Вона врятувала не одне життя... Її згадують зі сльозами в очах. Таких людей не забувають…
Шипка Ярослава Миколаївна народилася в січні 1937 року в селі Яксмовичі (Польща). Після виселення проживала в Самбірському районі. Закінчила восьмирічну школу. З 1954 по 1956 роках навчалася у Львівському медичному училищі №1.
Згодом доля привела її у Вербляни, де вона пропрацювала на медичній ниві понад 50 років, спочатку акушеркою, а згодом завідувачкою фельдшерсько-акушерським пунктом, виконуючи роботу хірурга, терапевта, гінеколога, дитячого лікаря та ін…. Як фельдшер вона сумлінно й відповідально лікувала людей сучасними на той час лікарськими засобами. Разом із тим Слава володіла й великими знаннями народної медицини — простими, перевіреними поколіннями методами, які часто були дуже помічними для людей.
За життя була нагороджена почесними грамотами від Міністерства охорони здоров'я, районних та місцевих органів самоврядування. Вміла поєднувати медичні знання з людським теплом, тому люди довіряли їй без вагань. Ярослава Миколаївна лікувала людей до самої смерті. Вона померла у березні 2023 року.
Ярослава Миколаївна була депутатом сільської ради, членом виконкому, брала активну участь у культурному житті села, виступала, їздила з колективом по навколишніх селах, єднаючи людей своїм голосом, теплом і енергією.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Ярослава не залишилася осторонь. Вона була вже в поважному віці, та її серце було молодим і небайдужим. У Народному домі вона волонтерила разом з молоддю та іншими односельцями — нарізала тканину для маскувальних сіток. Коли було холодно, приходила, кутаючись у хустину, сиділа поруч з дівчатами, розказувала захопливі історії з життя. Тендітна, маленька, але така сильна в душі — вкладала в кожен клаптик тканини віру в наших захисників, турботу та щиру молитву. Була — до останнього, щиро, мовби це була її друга місія після медицини.
Вчора відкрили меморіальну дошку жінці, яка не прагнула слави, але заслуговує на неї сповна. Людині, яка все життя несла людям допомогу, турботу, добре слово, а часто — й порятунок. Вона була нашою Славою. І справді — Слава попрацювала на славу!
Video by Яворівська міська рада
Джерела інформації:
Яворівська міська рада
Народний Дім та Бібліотека с. Вербляни
Коментарі