У спадок понад п'ятдесят: у Шегинівській громаді розповіли історію української хустки (ВІДЕО)

Ось історія про хустки, що зберегли тепло, спогади та любов…

Скарбниця хусток Ганни.

Ганна була жінкою-сонцем. Її життя, виткане з радощів і випробувань, знайшло своє відображення у дивовижній колекції хусток, які вона збирала все своє свідоме життя.

Не просто хусток, а справжніх витворів мистецтва. Їх збереглося понад п'ятдесят.

• Пухові — легкі, як павутинка, що могли пройти крізь обручку і зігріти в лютий мороз.
• Квітчасті — важкі, вовняні, з розкішними трояндами та ошатними візерунками, що спалахували на плечах, як святковий феєрверк.
• Тонкі, шовкові — привезені родичами з далекої Канади, із зображенням екзотичних птахів та незнайомих квітів.
• І, звісно, прості, лляні — для буднів.

Кожна з них мала свою історію. Ця, з вишневими боками, — з нею Ганна вперше пішла на побачення до свого майбутнього чоловіка. Цю, кольору волошки, їй подарувала бабуся на повноліття. А ось ця, велика, у чорних хризантемах, — зігрівала її, коли вона вперше тримала на руках свою новонароджену доньку.

Донька, яку назвали Зеновія, росла в оточенні цього тихого багатства. Вона бачила, як мати дбайливо перекладає хустки, вдихаючи їхній аромат: суміш лаванди, сухої трави та ледь вловимого запаху материної парфумерії.

«Хустка, Зеню, — часто говорила Ганна, загортаючи доньку у м'яке тепло. — Це не просто одяг. Це оберіг. Це пам'ять. Кожна з них вміє розмовляти, якщо знати, як слухати».

Зеня, дівчина сучасна, спочатку не надто розуміла цього захоплення. Хустки лежали у шафі, як реліквії, а світ навколо пропонував блискучі шарфи та сучасні кепки…

Минули роки. Ганни не стало.

Перед відходом вона попросила: «Зень, скарбниця моя залишається тобі. Пам’ятай: там не вовна, там любов. Надягай їх, а не тримай у шафі».

Зеня отримала у спадок понад 50 хусток. Коли вона сідає біля них, одразу відчуває рідний, майже забутий запах — запах весни, літа, осені, Різдва…

Колекція Ганни зажила новим життям. Зеновія навчилася носити їх.

Коли виходить з дому у маминій хустці то відчуває не просто захист від холоду. Вона відчуває, що мама не пішла, а завжди є поруч, тепло і тихо розповідаючи свою історію крізь кожен візерунок, крізь кожну ниточку, нагадуючи Зені, що справжній скарб — це те, що зігріває душу.

Хустки Ганни ви зможете побачити, завітавши у Буцівську сільську бібліотеку, там працює бібліотекарем донька Зеня.

Джерела інформації:

Буцівська сільська бібліотека

КЗ «Публічна бібліотека Шегинівської сільської ради»