Свято Матері Божої Неустанної Помочі — це не лише святкування пам'яті про ікону, яку шанують із дитячою довірою. Це, насамперед, запрошення вдивлятися в глибину материнського обличчя, що не втомлюється — ні від болю, ні від страху, ні від людської зневіри.
У центрі ікони — Марія. Вона тримає на руках Дитя, яке ніби злякано притискається до Неї, поглядає вбік на знаряддя муки — хрест, спис, губку. Страх перед стражданням з’являється вже в дитячому серці, і перший порив — утікати, шукати безпечного прихистку. Але Марія не тікає. Вона тримає Його. Вона стала міцною, мов корінь у висушеній землі.
Це не сентиментальне материнство. Це материнство війни.
Сьогодні, як і дві тисячі років тому, діти лякаються "хрестів". Не дерев’яних. А тих, що сипляться з неба, що вгризаються в міста, що ламають тіла і долі. І в кожному місті, в кожному селі, де є фронт і тил, є така мати — що несе дитину крізь біль, тримає її у тривозі, не знаючи, чи прокинуться вони вранці. Материнство в Україні сьогодні — це стати, як Вона: Неустанна. Та, що не відходить. Та, що не випускає рук навіть тоді, коли дитина вже у Вічності.
Марія на іконі — не лише образ співчуття. Вона — образ сили. Але не тієї, що володіє, а тієї, що витримує. У богослов’ї це називають kénosis — спустошення себе з любові. І найглибше це проявляється у материнстві. Матір Божа Неустанної Помочі — це та, яка вже бачила Голготу, але не розвернулася, не втекла, не зненавиділа.
Її поміч — не в магії, а в присутності. Вона — поруч. Вона тримає, коли вже немає за що триматися. Це той тип богослов’я, де не потрібно слів. Бо є тілесна пам’ять страждання. Пам’ять, яку несе Марія, і яку вона поділяє з кожною жінкою, що пережила втрату, окупацію, зґвалтування, сирітство.
Це свято — не про чудеса. Це свято — про жінку, що стоїть під хрестом не тому, що сильна, а тому, що любить. І ця любов — стає Поміччю.
Сьогодні, коли суспільство часто знецінює материнство — називаючи його "жертвенністю" у зневажливому сенсі — ця ікона нагадує: найбільша сила світу — це здатність залишитися з тим, кого всі покинули. Богородиця не просто Матір Божа. Вона — Матір Людська. Та, що стала тілом із тіл наших. І саме тому її допомога — не у втечі від реальності, а в незламності посеред неї.
Богородице Неустанної Помочі, будь поруч із матерями, що ховають синів і дочок. З дітьми, що шукають матерів. І з усіма, хто хоче вірити, що любов — не втомлюється.
Джерело інформації:
Володимир Борейко
Коментарі
Дописати коментар