На стіні школи в Новояворівській громаді відкрили меморіальну дошку воїну-герою

Я не загинув, рідні! Не помер!

Душа безсмертна - вічно буде жити.

Стано я карою небесною тепер

і громом помсти ката буду бити!

Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть молоді люди, то говорити важко і боляче вдвічі.

У п'ятницю на стіні Бердихівської школи з'явилася пам'ятна дошка, яка буде нагадувати нам про війну, про смерть, про материнське і людське горе, про воїна - героя Михайла Макаревича. Його життя та подвиг назавжди залишаться в серцях тих, хто його знав і пам’ятає.

Право відкрити меморіальну дошку було надано найріднішим людям Михайла: батькам Галині та Григорію, дружині Анні та донькам Меланії і Марії. Це була хвиля емоцій, щирих слів і світлої пам’яті.

До присутніх звернулися голова Новояворівської міської ради Мацелюх Володимир Ярославович та директорка нашої школи Антоненко Ганна Іванівна. У своїх виступах вони наголосили на значимості постаті Михайла, його жертовності, патріотизмі та прикладі, який він залишив для наступних поколінь.

Вічна пам’ять і шана герою. Його ім’я тепер назавжди викарбуване не лише на камені, а й у наших серцях.

Дякуємо рідним за сина, брата, чоловіка і батька.

Довідково

Макаревич Михайло Григорович

20.02.1988 – 19.03.2022

Народився 20 лютого 1988 року у с.Підлуби Яворівського району Львівської області. Навчався у Бердихівському ЗЗСО І-ІІІ ступенів. Після закінчення навчання у 2005 році вступив до Кам’янець-Подільського планово-економічного технікуму-інтернату (зараз Кам’янець-Подільський державний інститут). Продовжив навчання вже у Тернопільському національному економічному університеті (зараз Західноукраїнський національний університет), який закінчив у 2010 році. Освіту вищу здобув за спеціальністю «Управління персоналом та економіка праці».

Після навчання працював у Львівському міському управлінні ГУМВСУ у Львівській області. З 2015 служив у Національній поліції України. Одружився й виховував з дружиною двох донечок. Михайло був добрим, милосердним, ніколи нікому не відмовляв у допомозі, любив спорт.

У перший день повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до військкомату. Михайло був непохитним у своєму рішенні захищати своїх дітей, дружину та мирне небо над Україною. Служив у 24-ї окремій механізованій бригаді імені короля Данила, разом із побратимами боронили терени Луганської області.

19 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі Попасної, Михайло зник безвісти. В березні 2025 року рішенням суду Макаревича Михайла Григоровича оголошено померлим. Нагороджений орденом «За мужність» посмертно.

У Захисника залишились мати Галина Андріївна, батько Григорій Михайлович, дружина Ганна та доньки Марія і Меланія, сестри Іванна та Наталія з сімʼями та брат Андрій зі сім'єю.

Джерела інформації:

Бердихівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів 

Новояворівська міська рада