І традиційна свічечка та молитва на могилі отця Василя Антонича!
De morte, ч. 1
Богдан Ігор Антонич
Аж колись похилюся в задумі
над рікою життя, що минуло,
та погляну в німім, тихім сумі
на русло, що покрите намулом.
Аж колись, аж за літ, може, сорок,
одиниця лиха, сірий брат,
життєвий струшуватиму порох
із подертих паломницьких шат.
Аж колись, аж за літ, може, сорок,
пересічна, звичайна людина,
ще побачу я правду крізь морок
і відкину геть кий пілігрима.
Прийде янгол і присуд мечем
на блакитнім напише папері,
прийде смерть і сріблястим ключем
відімкне мені вічності двері.
Вже традиційно, на Василія, звучить коляда на плебанії отця Василя Антонича. Сумна коляда. Але....
"Під Божим стягом йдем до звитяги -
Христос Родився - Славімо Його!"
Дякуємо чудовій бортятинській молоді, за те що не даєте українським традиціям зникнути і несете українську колядку від хати й до хати!
Джерело інформації:
Богдан Ігор Антонич
Коментарі
Дописати коментар