1943 р., грудня 23, Львів
Пастирське послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних на Святий Вечір 1944 року:
Христос раждається!
Цим словом витаю Вас в навечеріє празника Христового Різдва. В цьому слові находимо найповнішу радість, яка тільки на цьому світі можлива, навіть серед найбільших злиднів і найтяжчих терпінь. У цьому слові:
«Христос раждається», – є наймогутніша потіха, бо в ньому є щось, що не з цього світу, щось із неба, щось із тієї радости, яка людину підносить до життя надприродного: віри, надії, любові. В цьому слові: «Христос раждається», – є суть цілої Євангелії, тієї доброї вісти про спасення.
В лютих часах війни маємо усі стільки причин смутку, плачу, що приходилося б у терпіннях і без надії сходити з цього світу, якщо б не було Спасителя Христа, коли не можна б витатися і поздоровлятися цим словом.
Але якщо Христос народився, якщо Він посеред нас, якщо нам дає Свою благодать, якщо в Ньому кожної хвилини маємо найліпшу раду, що чинити, і найуспішнішу поміч, аби зробити те, що треба, тоді немає ніякої причини до розпуки, а навпаки, є всяка найповніша і найсильніша причина надії. А коли є надія, то можна, то треба радуватися і наперекір усяким злидням.
Святочний привіт, святочні побажання, святочна надія, що в Різдвяні свята скріпляються, але по них не переминають, – усе те для нас і поміж нами; і то не пусті звуки товариського привіту, взаємної чемности, формальности людських побажань, – це все дійсність, правда, дійсніша від всього того, що очима бачимо, чого руками дотикаємо. Все те – частинний вияв тієї перемоги, якою Христос переміг і перемагає всяку неправду, всяку лож і всяку кривду поміж людьми. Це – не наше слово, не наша думка, а слово Божого Об’явлення, даного Ап[остолом] Йоаном: «Перемога, що перемагає світ, віра наша». Христос переміг, хоч іще не так, щоб на світі не було вже зла, щоб не було вже потреби повторювати в Отченаші: «Ізбави нас од лукавого».
Є ще на світі несправедливість, є лож, є кривда убогих і малих, є хвилини, в яких царство темряви і зла в боротьбі з царством світла наступає з такою силою, що вони можуть видаватися перемогою. Але хто з Христом і Його благодаттю навчився боротись у власному серці з пристрастями, що ведуть у гріх, хто досвідчив Христової сили в перемогах, віднесених над собою самим, той не тільки вірить, що Христос переміг і перемагає, але знає це з власного досвіду. Тому він і знає, і більш очікує, ніж надіється, що Христос переможе. А коли Христос переможе, тоді настане Його Царство, Царство Божої Правди, Царство християнської Любові поміж людьми. Причина смутку перемине, а настане день радости, день перемоги. І привитаємо Його радісним: «Христос раждається». Нинішнє «Христос раждається» повторюємо ще ридаючи, ним потішаємось, у ньому шукаємо відваги й сили, але прийде днина, і вже недалека, коли витатисьмемо радісним окликом перемоги: «Христос раждається».
Напевно, переминуться крамоли і роздори поміж нами, напевно, перевалиться та буря ненависти, що тепер у світі шаліє. І брат брата обніме почуттям тим щирішої любові, чим довше вона була забута чи нехтована.
Тому, коли маю сьогодні нагоду до Вас промовляти, Дорогі мої Браття, Сестри, Діти, коли можу на хвилях радія переслати Вам мої святочні побажання і коляду, коли можу, з ласки Всевишнього Бога, звернутися до Вас цим виявом християнської та душпастирської любові, досить мені цього слова привіту, щоб висказати ним усі мої побажання для батьків і дітей, для старих і молодих, для міст і сіл, для тих, що терплять по шпиталях і в неволі, для тих, що в чужині в далекому Райху чи в таборах, для тих, що на фронтах серед боїв, і в краю, і за границею, в далекій Франції, Альзації, Голяндії, та для тих, що не мають навіть у день святочний Божого слова в рідній мові.
Я бажаю сьогодні відвідати духом усіх Вас і кожного зокрема. Я хотів би зайти до кожного, що тяжко хорий, віддавна прибитий до ліжка болізни. Хочу відвідати тих, що не мають ніякої опіки, ніякого ліку й ніякої, навіть у свята, найменшої потіхи. Я хотів би, щоб моє слово зайшло у кожну найубогішу хатину, притулило, піднесло, скріпило на душі й тілі кожного, що терпить. Не сумуйте, зближається хвилина, де Ваші терпіння обернуться в радість. Коли по-християнськи терпите, коли з Божої волі принимаєте хрести життя, дивіться в небо: ось вже плетуться вінці, нагорода приготовляється. Може, добрий Бог верне Вам здоровля, а коли така Його свята воля, милосердний, найліпший Батько прийме у Себе в небесних хоромах Своїх бідних, терплячих дітей.
Зі святочною колядою звертаюся сьогодні й до Вас, дорогих братів з Наддніпрянщини. Деякі з-поміж Вас святкуватимуть Різдво з нами і поміж нами. Нехай Бог вислухає нас, нехай буде Вам добре поміж нами як поміж своїми. Нехай ці свята не переминуть Вам, як на чужині. Сильно надійтеся,
що вневдовзі вернете в свої рідні оселі. Боже Провидіння так поведе усі справи, що добром скінчиться те, що нам усім видається сьогодні нещастям.
Ви були змушені опустити рідну оселю, багато з Вас святкує Христове Різдво на далекій чужині. Нехай же Божа благодать хоронить Вас від всякого нещастя. Нехай дасть віднайти Бога і Його святий закон тим із Вас, що в безбожній школі й під впливом безбожників утратили віру. Нехай відживе у Ваших душах віра батьків. Нехай Бог дасть Вам зрозуміти тайну християнського життя і проблему людського щастя. Бо людське щастя є тільки в пізнанні Бога і в сповнюванні Його святого закону.
Для всіх вони, ці мої побажання, містяться в однім, але важнім слові:
«Христос раждається». Нехай Христос буде з Вами, нехай кріпить, потішає, навчає і веде. Нехай простить дотеперішні провини, нехай душі очистить із усякого гріха, а серцям най дасть потрібний лік для усунення всякого болю і всякої сльози, бодай на цих кілька днів Різдвяних свят. Очевидно, святочна коляда відноситься не тільки до духового добра, вона ж походить з християнської любові, тому обнимає і всі дочасні земські потреби. Тому я хотів би зі словами побажання передати і святочні дарунки.
Духовні бажання силою молитов приносять щось із того, що ними бажається, дочасні дарунки, висказані словами, можуть тільки виявити нашу неміч. Та неміч спричиняє не раз і болючий жаль, що не можна своїм дорогим і близьким помогти так, як хотілось би і як було би треба. А коли не можна інакше, треба тим своїм близьким служити так, як можна, хотя й зі сльозами в очах.
Тому, бажаючи Вам, дорогі, всяких небесних дарів, бажаючи Вам сповнення усіх бажань, що відносяться до батьківщини, кожному з Вас зокрема й усім разом до слова привіту додам і таке: при Вас, дорогі, у свята Христового Різдва я душею і серцем, молитвою і співчуттям, радістю і побажаннями, при Вас і з Вами пам’ятаю перед Богом про всі Ваші потреби.
Христос раждається.
23.ХІІ.1943 [р].
†Андрей Митрополит
Джерело інформації:
Історія Української Греко-Католицької Церкви History of the UGCC
Коментарі
Дописати коментар