18 січня - Навечір’я Богоявлення.
Сьогодні свята Церква приготовляє нас до великого празника Богоявлення, що пригадує нам те хрещення, котре уділяв святий Йоан Хреститель на знак покаяння за гріхи. Те хрещення не було ще таким, яким воно є зараз, тобто не було воно таїнством, бо Ісус Христос встановив його згодом, коли сказав до своїх учнів: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” (Мт. 28, 19). У цей день ми постимо. Всюди відправляються Царські часи, а потім Божественна літургія святого Василія Великого з вечірнею, після чого біля церкви відбувається велике водосвяття.
У давні часи в цей день святили воду для хрещення оглашенних. Вірні постять в цей день аж до освячення води, а ввечері, відмовивши молитву, сідають до спільної вечері. Розважайте добре про велику любов Спасителя, який задля нашого добра і вічного щастя готується прийняти хрещення з рук св. Йоана. Чи гідні ми такої любови, яку дає нам Ісус Христос? Чи серце наше розкаяне, чи воно чисте, безгрішне? А може, за всі ласки, за всю Божу опіку ми віддячуємо гріхом, злобою і всякою нечистотою? Очистімо серця наші, згадаймо про душу, згадаймо всі наші нещастя і біди. Страждаємо тут, бідуємо, але хіба і там, після смерти, чекає нас вічна мука? Від нас це залежить, від життя нашого. Ліпше нам бути з Ісусом, з Його благодаттю, ніж з гріхом. Пам’ятаймо про душу, пам’ятаймо про вічність!
І ще про одне мусимо тут згадати. Є у нас звичай ходити в цей день щедрувати. Щедрівка має бути молитвою; голоси щедруючих повинні заохочувати до благочестя.
19 січня - Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Коли Ісусові Христові виповнилося 30 років, розпочав Він своє божественне післанництво з того, що прийняв з рук св. Йоана Хрестителя хрещення в ріці Йордані. Святий євангелист Матей оповідає нам таке: “Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: «Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?» Ісус у відповідь сказав до нього: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду». І тоді він залишив його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: «Це Син мій любий, що Його я вподобав»” (Мт. 3 13-17).
Свято Богоявлення – одне з найбільших християнських празників. Спаситель світу, безгрішний, приймає хрещення, як звичайний грішник. Бог дається охрестити себе власному сотворінню. Пресвята Тройця являється людям: Дух Святий сходить у вигляді голуба, чути голос Отця небесного, велике діло відкуплення людського роду освячується.
Коли ми в Ім’я Пресвятої Тройці прийняли таїнство хрещення, то Бог Отець і до нас у тій хвилі сказав: “Це син мій, або донька моя”, – відкуплена кров’ю Сина мого, освячена ласкою Духа Святого, сотворена мною для вічного блаженства.
Чи вкриває нас і сьогодні свята Божа ласка? Чи ще залишаємося ми дітьми Бога? Чи невинним серцем прославляємо святе Богоявлення, чи, може, ми осквернені гріхом? Застановімося, ким ліпше нам бути: синами Пресвятої Тройці і спасіння чи дітьми прокляття і рабами пекла? Якщо ж ми втратили одежу невинности, то є ще купіль жалю, є сльози покаяння. Є надія на Боже милосердя. Не забуваймо про це і не забуваймо про свої душі. Бо ж душу одну лиш маємо.
Цей празник давніше звався днем “просвіщення”, бо в день цей було хрещено оглашенних, а вони, як і всі, у св. хрещенні отримували ласку “просвіщающу” (просвітлення). Ісус Христос, згідно з переданням, після свого хрещення сам охрестив Пречисту Діву, святого Йоана Хрестителя, а потім апостолів. Хрещення Спасителя відбулося в п’ятницю. Місце, де Христос прийняв хрещення, лежить між Сартаною та Єрихоном. Це саме те місце, де Ісус Навин, багато століть тому, перейшов з народом ізраїльським сухою ногою через Йордан, а сталося це завдяки скинії завіту, котру священики тримали, стоячи в ріці так довго, поки весь народ не перейшов на другий берег. Хвилі Йордану в часі хрещення затрималися і не плили.
У цей день відбувається торжественне водосвяття на річках, а вірні набирають свяченої води і зберігають її в домівках, віруючи, що вода та ніколи не зіпсується. Цей звичай сягає сивої давнини, ще святий Йоан Золотоустий пише: “Христос хрестився і освятив єство вод, і тому в празник хрещення всі, зачерпнувши опівночі води, приносять її додому і зберігають протягом цілого року. І вода та не псується, а часом рік, два і більше літ залишається придатною і нічим не поступається свіжо зачерпнутій воді”. У перших віках християни, як і ми сьогодні, в день Богоявлення Господнього спішили до церкви, відклавши всякі буденні справи. Ось що говорив святий Григорій Богослов у своїй проповіді на день Богоявлення: “Нині я пізнаю своє стадо, нині бачу церкву в гідній для неї красі, бо ви, полишивши буденні заняття, зійшлися на богослуження так велелюдно, що стало тісно, навіть престол облягли, а тим, що не знайшлося місця в церкві, зайняли всі входи, подібно бджолам, де одні у вулику трудяться, а інші біля вулика дзижчать”.
Джерела інформації:
ДивенСвіт (І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013)
Краю мій Яворовий
Коментарі
Дописати коментар