Про народних організаторів, щирих патріотів, палких борців за волю України у минулі роки не прийнято було ні писати, ні говорити. А вони були совістю нашого народу, духом, що кликав до національно-визвольних змагань, вони творили історію боротьби за відродження рідного краю. Позбавлені правдивого тлумачення свої минувшини, нині ми спраглим розумом припадаємо до її духовних джерел і відкриваємо для себе все нові й нові сторінки цінної книги «Яворівська земля», яке випустило у 1984 році Наукове товариство імені Тараса Григоровича Шевченка за кордоном (НЮ ЙОРК - ПАРИЖ - СИДНЕЙ - ТОРОНТО). У ній зібрано багатий матеріал з історії нашого краю, спогади його мешканців, історичних документів, яка складає справжній український архів, культурне життя в другій половині ХІХ століття, про діяльність Товариства «Просвіта» і заснування Рідної школи, про часи Української державності і українських січових стрільців з Яворова. Благо, що такі сторінки залишили для нас і майбутніх поколінь наші земляки у діаспорі.
Ось, зацікавлено прогортаємо це видання «Яворівська земля», та читаємо про період створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), Листопадовий чин 1918 року в Яворові.
1 листопада 1918 року Яворівським повітовим комісаром став гімназійний учитель Михайло Білик, міським комісаром – Іван Загаєвич. А в неділю 3 листопада був «величавий похорон борця за волю України Степана Бриттана…». То був нелегкий час боротьби за волю рідного краю…
Влітку 1918 року в Галичині відчувався якийсь новий дух, що попереджував важливі зміни. Ці настрої ширилися серед гімназійної молоді міста Яворова та його патріотично налаштованих мешканців. На початку жовтня 1918 року з числа старшин та підстаршин УСС було створено Революційний комітет, який очолив Степан Бриттан. Також було створено Повітовий комітет для підготовки до збройного повстання. Протягом жовтня в Народному домі міста Яворова під прикриттям танцювальних вечорів збиралася свідома гімназійна молодь для вишколів, які проводили старшини УСС. Активізувалася робота таємних гуртків. На одному з таких зібрань було обрано делегатами до Центрального Військового Комітету у Львові хорунжого Миколу Хархаліса та Андрія Молчка, члена Товариства "Просвіта".
31 жовтня Микола Хархаліс та Андрій Молчко повернулися до Яворова з чіткими вказівками: 1 листопада о 1 годині ночі перебрати владу у місті та повіті шляхом збройного повстання.
О 10 годині вечора в Народному домі на закритому зібранні було зачитано наказ коменданта Листопадового чину сотника Дмитра Вітовського та обговорено призначення посад в уряді міста і повіту. З присутніх січових стрільців та учнів старших гімназійних класів сформовано відділи для акції. Кожен відділ мав конкретне завдання. Найперше було вимкнене телефонне сполучення, відділ під проводом Дмитра Волощака захопив повітову жандармерію, а відділ Мирона Чуми - станицю міської поліції та вартову жандармерії в будинку магістрату, відділ Осипа Угрина зайняв залізничну станцію. Не обійшлося без жертв. При взятті жандармерії в магістраті загинув Степан Бриттан.
Непривітно вітав Яворів ранок 1 листопада. Церковні дзвони невпинно дзвонили, чулося в них звуки і радості, і смутку за першу невинну жертву. На вежі міської ратуші, на Народному домі, гімназії та багатьох приватних садибах майоріли синьо-жовті прапори. Першими кроками було налагодження адміністративного управління містом та повітом. Обов’язки старости взяв на себе професор Михайло Білик, скарбовий уряд очолив Остап Лельо. Повітову раду – Онуфрій Власійчук, а міську управу – Іван Загаєвич. Було зорганізовано Студентську чоту, яка виконувала функції патрулювання та охорони на вулицях Яворова. Степана Бриттана було поховано на місцевому цвинтарі…
Читайте, вивчайте історію рідного краю. Адже нам ще після перемоги відбудовувати Україну!
Джерело інформації:
Коментарі
Дописати коментар