Освіта Львівщини: кроки до Перемоги!
Про виклики освітян в період війни продовжуємо говорити в рамках серії #освіта_для_Перемоги!
Гевало Василь Михайлович, директор Художнього Училище Ім. Й.Станька, розказав нам про перші дні війни, налагодження роботи та відданість справі
Як змінилась Ваша робота після початку повномасштабного вторгнення?
⠀
– Якщо перенестись в лютий, то, порівняно з тим періодом, зараз наша робота дійсно змінилась. Перше, що ми переживали, це був шок, переживання за дітей, які навчаються в нас з інших регіонів. Ми не знали, як буде проходити навчальний процес.
Це було хвилювання, тому що аналогів за період свого навчання, роботи, і в тому числі як керівника, я не мав. За два дні ми були мобілізовані як колектив і, спостерігаючи за інформацією, яка надходила від влади, вживали всіх заходів для того, аби убезпечити учасників навчального процесу. Виникали зовсім нові для нас проблеми, бо в гуртожитку ми приймали багато внутрішньо переміщених осіб.
Я дякую працівникам, які нам у цьому допомогли і організували поселення, приїзд. Якщо характеризувати роботу в подальші місяці, то нам вдалось зробити очний захист дипломних робіт за винятком учнів, які були за кордоном чи на територіях, де вели активні бойові дії. Завершення попереднього навчального року було структуризоване. Ми адаптувались до ситуації і подій, які відбувались.
⠀
Чому вас навчила війна?
⠀
– Бути завжди готовим до різних змін – як негативних чи позитивних, так і реально трагічних. Батьки і родичі наших учнів та працівників були в гарячих точках. Треба було вчитись сприймати все так, аби мати змогу їх всебічно підтримати. До цього, як і більшість українців, я не переживав такого.
⠀
Після війни я...
⠀
– Після війни я хочу зробити щось дуже велике і хороше у сфері своєї діяльності.
Джерело інформації:
Коментарі
Дописати коментар