«Історії, які надихають»: Вікторія Круглова, переселенка-освітянка з Харкова, яка стала волонтеркою на Яворівщині

"Вірю в перемогу України й у те, що вже незабаром українці повернуться до рідних домівок!" – Вікторія Круглова, переселенка з Харкова.

Історія про переселенку-освітянку, яка стала волонтеркою на Яворівщині!

Яворівська районна державна адміністрація розпочинає рубрику "Історії, які надихають", в якій розповідатиме про переселенців і переселенок, котрі через агресію держави-терориста – росії – були змушені покинути свої домівки, роботу, звичне життя й розпочати його по-новому в іншому регіоні Україні чи за її межами та з іншими людьми.

Сьогодні історія – про активістку, волонтерку, журналістку й редакторку видавництва «Ранок», голову секції «Розвиток молодіжних освітянських проектів» Північно-Східного наукового центру Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки України Вікторію Круглову. Вона народилася в Близнюківському районі Харківської області. З 1992 року мешкала в Харкові. Через воєнні дії росії в Україні переїхала на Львівщину й сьогодні проживає в місті Новояворівськ. Нині пані Вікторія працює провідною редакторкою видавництва «Ранок», де очолює відділ хімії та біології. Зокрема, саме в цьому видавництві вона керувала проєктом щодо створення електронних освітніх ресурсів для освітян України та була співорганізаторкою Віртуальної школи «Ранок» (проєкт був заснований у перші дні Covid-19).

Із лютого до травня 2022 року зі своїм колегою Сергієм Биченком проводила щоденні просвітницькі заняття з дітьми-біженцями, які тимчасово проживали в гуртожитку Новояворівського ВПУ.

Пані Вікторіє, ви переїхали з чудового міста України Харкова на Яворівщину. Якщо коротко, як Ви можете описати свої перші емоції? Адже для кожного з нас життя розділилось на до та після 24-го лютого.

Так, це правда. Ще 23 лютого ввечері я зі своїм новим гостем готувала сценарій для нової телевізійної програми «Діалоги» (я була ведучою цієї програми 5 років поспіль). А 24-го о 8 годині ранку ми з родиною прийняли найважче рішення у своєму житті: полишити Харківщину і їхати до друзів у славне місто Новояворівськ.

Із родиною Ігоря і Людмили Хандог ми знайомі десь 25 років. Свого часу вони вчилися і працювали в Харкові. Це довга і цікава історія…

Я хочу подякувати своїм дорогим друзям за добро і щедрість душі! Таке не забувається!

Ви за фахом – філологиня, випускниця Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, багато років працювали в ньому. Чи важко було наважитись покинути рідний дім, роботу?

Я думаю, відповідь очевидна. Звичайно, важко. На Харківщині залишилися батьки, родичі, друзі. У самому Харкові я прожила 30 років, відтоді, як вступила на філфак Каразінського університету.

У Харкові було велике, цікаве, щасливе життя. Ми першими в Україні відкривали приуніверситетський центр науки, потім, вигравши грант Посольства США в Україні, кілька років їздили містами й селами України з виставкою цікавої науки для дітлахів. Побували в таких містах, як Краматорськ, Енергодар, Кривий Ріг, Тернопіль, Львів, Полтава, Дніпро, Святогірськ та багатьох інших.

Міжнародні проєкти, видавнича робота, просвітництво на телебаченні... Ця вся діяльність була потрібною й важливою. Але після Перемоги вона стане ще більш актуальною й необхідною. Особливо там, на Сході України, на звільнених територіях, де люди зазнали нищівного руйнування, як фізичного, так і морального. Тож треба нам усім бути готовими повернутися й працювати для людей, на благо всієї України.

У Вас є досвід різних проєктів, зокрема, в роботі з дітьми з внутрішньо переміщених сімей та онлайн-навчання в часи Covid-19. Як зародилась ідея їх створення? Яку кількість дітей було залучено до навчання?

У Новояворівськ ми приїхали 26 лютого ввечері. Дорога була довгою і непередбачуваною. А вже за кілька днів ми прийшли до Новояворівської міськради, розказали, хто ми, чим займалися в Харкові, і запропонували своє бачення роботи з дітками, котрі тимчасово втратили своє місце життя. І мер міста Володимир Мацелюх, і секретар міськради Іванна Попик, яка й сама свого часу працювала в освіті, підтримали нашу ініціативу щодо такої діяльності, і ми почали працювати.

До нас загалом, за дуже приблизними підрахунками, за більш ніж два місяці прийшло на заняття понад 1000 осіб: дітей, їхніх батьків і родичів, приходили навіть місцеві школярики. І тоді ми зрозуміли, що такий формат цікавого й інтерактивного навчання, який ми запропонували і відпрацювали в Харкові, новий і затребуваний тут. Так виникла ідея знайти грантові кошти на створення освітньо-реабілітаційного центру для дітей, котрі постраждали внаслідок війни. І не йдеться лише про дітей-переселенців. Ідеться про всіх дітей. Бо ж сьогодні всім доводиться переживати страхи війни, ховатися в підвалах, жити в новій реальності, де чути сирени й вибухи, хоронити близьких і рідних людей, мешкати не у своїх домівках або навіть не у своїх країнах.

Нашу ідею підтримала американська компанія Nova Ukraine, і незабаром цей центр, який ми назвали «Кристал’НЯ», відкриється в нашому місті за всебічної підтримки Новояворівської міської ради. Ми це робимо для нашої громади!

Що б Ви хотіли побажати українцям у цей непростий для України час?

Жити Україною. А це – про все: про заняття для дітей і дрони для бійців, про гроші на відбудову і харчі для нужденних… Ми сильні разом! І сильні завдяки своїм талантам і милосердю.

Буде мир! Перемагаємо!

Джерело інформації:

Яворівська районна державна адміністрація