Пресвятая Богородице, спаси нас!
«Різдво твоє, Богородице Діво,
радість звістило всій вселенній…»
Першим великим празником Церковного Літургійного Року є Різдво Пресвятої Богородиці. Як відомо, Церква звичайно святкує не дні народження святих, а дні їхнього відходу до Господа ― бо тоді вони народжуються для неба, для вічності. Але Різдво Божої Матері ― особлива подія в Історії Спасіння: засяяла вранішня зоря ― отже, незабаром зійде Сонце! Разом із праведними батьками Пресвятої Богородиці радіє вся земля, адже народилася Та, через котру увесь людський рід обновиться, через котру ми отримаємо спасіння, бо Вона «породила Христа ― Спаса, Ізбавителя душ наших». Богородиця стала домівкою Христа, і Він сам став новим храмом. Отже, через Неї спасається весь люд.
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до числа стародавніх Богородичних празників, хоч, на жаль, невідомо, коли саме він увійшов до церковного календаря. Про нього згадують у своїх творах багато святих: св. Йоан Златоустий, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин, св. Роман Сладкоспівець та ін. Палестинське джерело каже, що св. Єлена (†330), мати цісаря Костянтина, збудувала у Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V ст. про це велике свято згадує служебник папи Ґелясія(492-496). Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці прийшов на Захід, а саме до Риму в VII ст., а звідти вже поширився на всю Західну, тобто Латинську, Церкву.
День 21-го вересня став днем празника тому, що саме тоді сповнилося 9 місяців від зачаття Марії в лоні св. Анни, яке наша Церква святкує 22 грудня, а також і тому, що цього дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Цей празник належить до 12 великих свят нашого східного церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні післяпразництва з огляду на празник Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.
Щодо самої ролі празника, зауважимо, що Різдво Пресвятої Богородиці є надзвичайно важливою подією в історії людства. Це видно зі слів тропаря цього празника, у яких засвідчена особлива радість: «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість засвітило всій вселенній, з Тебе бо засяяло Сонце правди ― Христос Бог наш. Він, розрушивши клятву, дав благословення і, ударемнивши смерть, дарував нам життя вічне». Це день народження Божої Матері ― Владичиці неба і землі, а також і нашої заступниці. Він важливий, бо підкреслює велику правду про Богоматеринство Пречистої Діви Марії: вона є тою, через яку Бог став Чоловіком ради нашого спасіння. Отже, Богородиця бере безпосередню участь у нашому ізбавлінні з неволі гріха. На велике значення цього празника вказує і його назва в наших богослужбових книгах: «Різдво Пресвятої Владичиці нашої і Богородиці і Приснодіви Марії».
Унікальніcть народження Богоматері підкреслюється також і тим, що її мати Анна – літня жінка, яка вважалася неплідною. Отож, щоб Марія прийшла на світ, потрібна була особлива благодать і милість Бога. Це далеке провіщення майбутнього Воплочення Христа від Діви і Святого Духа. Народженню Богородиці радіють і ангели, і люди: «Всечесне Твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, – співаємо на вечірні празника, – множество ангелів на небі і людський рід на землі славлять, бо Ти стала Матір’ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, бо на Тебе надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна».
У контексті сказаного торкнемося ще однієї проблеми – авторитету жінки в суспільстві. Хоча через жінку Господь покарав людство (маємо на увазі первородний гріх), але через неї Він і рятує дітей своїх від загибелі, від гріха та смерті. В історії суспільства у різний час жінка мала більші чи менші права. Однак незмінним досі залишається завдання жінки: берегти домашнє вогнище, виховувати дітей, бути помічницею чоловіка, розділяти з ним радість і тривогу. Недобре чоловікові бути самому – стверджує Книга Буття, тому і сотворив Господь жінку з ребра Адама.
Святе Письмо ототожнює жінку із життям: імʼя Єва походить від слова «життя». Через гріх жінка народжує дитину у стражданні, але вона все ж торжествує над смертю, продовжуючи людський рід. Життя людини на землі – це мандрівка дорогою спасіння до нашої вічної небесної батьківщини, і в цій дорозі маємо вказівні знаки – Божі Заповіді. А для того, щоб впевнено прямувати до кінцевої мети – до Христа Господа – потрібен надійний провідник, що добре знає дорогу і ніколи не зведе з правдивого шляху. Такою провідницею до Бога і є Богоматір. Вона першою прийшла до нашого Господа, тому найкраще знає дорогу до Нього.
Нам, у свою чергу, щоб спастися, потрібно іти за Нею, наслідувати у своєму житті Її чесноти: благоговійність, милість, терпеливість, покірність, скромність, працьовитість і любов; звіряти кожен наш життєвий крок із кроками Богородиці і просити у Неї про заступництво перед Престолом єдиного Сина і Господа нашого Ісуса Христа.
Протодиякон Назарій Ярунів
Джерело інформації:
Коментарі
Дописати коментар