На безсмертне твоє Успіння, Богородице, Мати Життя,* чудесно зібралися розкинені по всьому світі апостоли,* щоб одним хором стати при пресвятім твоїм тілі.* Його вони шанобливо поховали,* співаючи голосом Гавриїла, і виголошували:* Радуйся, Благодатна, Діво Мати непорочна, Господь з тобою!* З ними ти моли твого Сина і Бога нашого,* щоб спаслися душі наші (Стихири, глас 6)
Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці й Приснодіви Марії належить до найстарших Богородичних празників. Жаль і радість зливаються в одно у день переставлення Божої Матері, бо свята Церква називає кінець земного життя Пречистої Богородиці не смертю, а сном - Успінням, адже Богородиця не покинула нас, а тільки переставилася перед лице Бога, Вона перейшла від життя дочасного до життя вічного.
Пам’ятаймо, що з Успенням Пресвятої Богородиці ми одержали в небі могутню Заступницю і Покровительку, яка завжди нас вислухає і допоможе, бо «ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла».
Отож, дякуймо Богові за Дар заступництва та опіки Пресвятої Богородиці над нами, за Її материнську любов та турботу; шукаймо втіху у спілкуванні із Пресвятою Богородицею, засилаймо щирим серцем до Матері Милосердя молитвенну жертву «Богородице Діво» і з довірою, надією і любовʼю кличмо:
«Пресвятая Богородице, спаси нас!»
СЛОВО НА ПРАЗНИК
Успення Пресвятої Богородиці
Празник Успення Пресвятої Богородиці належить до одного з найбільших 12 празників літургійного року. Його часто називаємо неподвижним, оскільки його святкування прив’язано до конкретної дати – 15 серпня за старим стилем, а 28 серпня за новим.
Святкування празника Успення Богородиці в Церкві розпочалося ще в 4 ст. Про це свідчить св. Григорій з Тур, а також деякі стародавні літургійні календарі. Щоправда первісно святкування Успення Богородиці було прив’язано до 18 січня, і тільки в деяких регіонах його обходили 15 серпня. Значної вагомості і масового поширення це свято набуло щойно з ІІІ Вселенським Собором, який відбувся у Ефесі. Саме він проголосив Марію Богородицею, тобто правдивою Матір’ю Христа Бога. В цьому часі виникли також перші літургійні гимни на честь Успення Богородиці, якими ми користуємося по-сьогоднішній день, авторство яких приписується Анатолію, патріархові Константинопольському, Космі Маюмському та Йоанові Дамаскину. В літургійний календар Східної Церкви Успення Богородиці як всецерковне свято ввійшов біля 600 року і було подтверджене імператором Маврикієм.
Так коротко вигладає історія становлення цього свята в Церкві, але ще більш цікавішою є історія походження самого свята. Адже ж про Успення Богородиці автори книг Нового Завіту не споминають жодним словом. Синоптичні Євангелії, тобто від Матея, Марка та Луки навіть не згадують про Марію, коли говорять про жінок, які супроводжували Ісуса Христа на Голгофу. Тільки Євангелії від Івана розповідає про те, що під хрестом Ісуса до кінця залишилась стояти Марія, Його мати та Іван, возлюблений учень. Згодом Христос повіряє йому опіку над нею. Опісля Марія згадується в Діяннях Апостольських як та, яка перебувала на молитві разом з апостолами в день зіслання Святого Духа. Якщо спробувати коротко окреслити місце Марії в книгах Нового Завіту, то вона немовби перебуває в тіні свого Сина Ісуса Христа.
На відміну від новозавітніх книг, апокрифічна література рясніє відомостями про ті сторінки з історії життя Пресвятої Богородиці, про які не розповідають канонічні книги. Коли ж йдеться про Успення Пресвятої Богородиці, то архітвором, який дав початок та розвиток цьому святові слід вважати апокриф, який в науковій літературі фігурує під назвою «Розповідь Йоана Богослова про Успення Пресвятої Богородиці». Приписування цього твору возлюбленому учневі Христа Ісуса не є випадковим, адже саме він, як ми вже згадували, залишився при хресті до кінця. Однак, нас більше цікавить зміст згаданого твору.
Отож, згідно розповіді автора апокрифу після Вознесіння Ісуса Христа, Пресвята Діва Марія деякий час перебувала ще в Єрусалимі, де кожного дня ходила до Гробу Господнього і тим спричиняла невдоволення юдеїв. Проте, коли одного разу в часі молитва Архангел Гавриїл сповістив їй про її відхід з цього світу, вона перебралася до Вифлеєму, де перебувала до послідніх днів свого життя. Прибувши до Вифлеєму, Марія Діва просила у свого Сина ласки, щоб вона могла побачити наприкінці усіх Його Апостолів. Так і сталося. Автор апокрифічного твору розповідає детально про те, як усі Апостоли були сповіщені про відхід з цього життя Божої Матері та про те, як вони прибули до Вифлеєму. При цьому він наголошує, що попрощатися з Богородицею прийшли навіть ті Апостоли, які вже були повмирали.
Сам опис в Успення Богодиці є дуже захоплюючий та сповнений жанровим напруженням. Перехід Матері Божої з цього світу на небо супроводжується дивними чудами природи, здивуванням ангельських сил, а також невдоволенням юдеїв, які вирішили не допустити урочистого погребення. З огляду на це, Дух Святий переносить усіх Апостолій разом зі своєю Матір’ю на хмарах до Богородичного Дому в Єрусалимі. Автор твору звертає увагу на одну деталь, яка мала місце в часі погребення Матері Божої і знайшла свій відбиток в іконографії. Йдеться про те, що один юдей на імя Єфанія (пізніше його названо Авфонієм) хотів перекинути носильні ложі, на яких Апостоли несли тіло Богородиці. В той час якась невидима сила відтяла йому обидві руки, які зцілилися тільки за молитвою Апостола Петра. Цей факт змусив Єфанію покаятись і визнати Марію Богородицею, а Христа Господа – правдивим Богом.
Розповідь невідомого автора закінчується тим, що Апостоли тіло Богородиці погребли в Гетсиманському саді, саме там, де Христос молився перед своїми стражданнями. Після цього вони стали свідками чуда: їм з’явилися Єлизавета, Анна, мати Пресвятої Діви, а також інші святі, як рівнож небесні сили, які прославляли тіло Богородиці.
Апокрифічний твір з назвою «Розповідь Йоана Богослова про Успення Пресвятої Богородиці», який зберігся у грецькій мові дав початок іншим апокрифічним розповідям, як в грецькій, так і латинській мові, які в свою черги збагатили розповідь про Успення Пресвятої Богородиці деякими цікавими деталями. Наприклад, латиська версія цієї апокрифічної розповіді звертає увагу на те, що Апостол Тома, який проповідував в Індії спізнився на три дні. На його прохання інші Апостоли відчинили гробницю, але вона виявилась порожньою та сповненою пахощами. В такий спосіб автор намагався підкреслити, що Богородиця була з тілом і душею взята на небо.
І хоча вищезгадані твори належать до апокрифічних книг, тобто таких, які не вповні відображають історичну дійсність, все ж таки вони є тим цінним скарбом, який взяла за озброєння Традиція Церкви, особливо літургійна. Візьмімо хоча б для прикладу світильний свята Успення Богородиці. Автор, беручи за основу апокрифічні відомості про те, що на її погребення зійшлися усі Апостоли, оспівує: «Апостоли від кінців землі зібралися всі: в Гетсиманському саді поховайте тіло моє, а Ти, Сину і Боже мій, прийми дух мій». Знову ж таки одна зі стихир Вечірні намагається представити усю велич Марії, як посередниці нашого спасення. Ось як автор стихири прославляє її Успення: «З Божої волі чудесно зібрані апостоли звідусіль зійшлися, щоб поховати пречисте і животворне тіло, і з любов’ю його поцілувати. Сили ж небесне пройняті здивуванням, з’явившись з Владикою своїм, супроводили богоносне і пречисте тіло, ідучи невидимо небесами, і кликали до ангелів: Ось приходить Цариця всіх, божественна Дочка! Відчиніть брами і вознесіть понад увесь світ Матір вічного Світла! Бо за її посередництвом настало людям загальне спасіння».
Говорячи про духовне значення свята Успення Богородиці, можемо сказати, що воно є немовби передвісником Воскресіння. Сам факт Успення відкриває нам зовсім інше розуміння смерті. У його світлі вона не є остаточною крапкою в житті людини, але немовби тимчасовою зупинкою, яка очікує на загальне Воскресіння, якого ми усі очікуємо і яке сповідуємо в часі проказування Символу віри. В такий спосіб свято Успення відкриває нам зовсім інший вимір життя – вічний. Рівнож воно спонукує нас до того, щоб в цьому житті працювали для Бога, якби були вічними і жили так, немовби завтра мали стати у вічності перед Господом.
Пресвята Богородице, провадь нас дорогою земського життя до свого Сина! Заступи і охорони нас!
Ефір на Радіо «Воскресіння»
18 серпня 2009 року Божого
Єрм. Юстин Бойко, студит
Джерела інформації:
Коментарі
Дописати коментар