«Був він великим сином Вселенської Католицької Церкви. Великим Українцем, вченим, мистецтвознавцем, покірним богомольцем і Митрополитом, якому рівного не легко знайдемо не лише в нашій історії, але й загалом в останньому столітті нашої Церкви. У кожній ділянці чинний і письмом, і словом, і ділом буквально до останнього віддиху життя. Словом: був він честю і окрасою нашої Церкви і Народу».
Патріарх Йосиф (Сліпий)
Молімося, щоб праведного Митрополита Андрея прославила славою святих Вселенська Церква, молімося про отримання ласк за його посередництвом; наслідуймо його чесноти, пізнаваймо його писану спадщину.
І тоді Господь Бог, який творить чудеса через святих своїх, вислухає і наші прохання.
Праведний Митрополите Андрею, моли Бога за нас грішних!!!
28 липня 2021 року Божого виповнюється 156 річниця з дня народження Андрея Шептицього - предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
В історії нашої Церкви він був не просто визначною особистістю, він став її будівничим. Митрополит Андрей дав нашій Церкві нові на той час форму та спосіб проповіді Христового Євангелія.
“За божою ласкою я навернув до Нього одну душу”, – пише до матері Митрополит. За кожну душу боровся він. Через одну душу здобув тисячі, а тоді мільйони душ.
Публікуємо уривки пастирського послання до вірних станіславівської єпархії «Перше слово Пастиря», 1899 року:
«Ісус Христос, даючи святому апостолові Петрові пастирську власть над людьми, сказав до Нього: „Якщо любиш мене, — “паси вівці мої!“ (Йо. 21: 16).
„Паси вівці мої! — Працюй над вірними, що відкуплені моєю Кров’ю“.
Тії слова відносяться й до всіх єпископів.
Тож, коли і я з Божої волі став Вашим Владикою, — то і від мене цього домагається Христос. І надіється, що з любови для Нього щиро працюватиму над Вами.
А як же мені не любити Христа, коли Він для мене всім: і вітцем, і братом, і приятелем?! Коли Йому все завдячую — все, чим я є і що маю!
Як же з любови до Нього не піднятися з хоч би й як важкої праці?!
Тому склонив я голову перед Його святою волею.
І від тієї хвилі зав’язалася між мною а Вами, Дорогі Браття, якнайсильніша зв’язь. Зв’язь направду найсильніша, бо споєна рукою самого Христа.
А радше сказати б, скріпилася й освятилася між нами зв’язь спільної крови, спільного життя та спільної праці.
Від тієї хвилі я, з приказу Христа, маю бути не тільки Вашим братом, але й Вашим пастирем — і вітцем вашим.
Уже тільки для Вас маю жити, для Вас цілим серцем і цілою душею працювати, для Вас усе посвятити, — ба навіть: за Вас, як цього треба буде, і життя своє віддати.”
[…]
Як же ж її маю вам заявити?
Отже, нині враз із Апостолом кажу й заявляю (а Бог свід- ком, що з чистим сумлінням заявити це можу): „Я сам бажав би бути відлученим від Христа за моїх братів, рідних мені тілом»! (Римл. 9:3).
Нехай нині умру, нехай у вічности не зазнаю щастя, нехай відлученим буду від Христа, — коби лишень Ви, Браття Мої по крови, були спасенні!
І з Апостолом теж повторяю: „Як пістунка доглядає своїх дітей, так з туги до вас хотіли ми радо передати вам не тільки Євангеліє Боже, але й наші думі, бо ви стали для нас дорогими. (І Сол. 2:7–8). Так Вас люблю, що радо готов я вам подати не лишень Божу науку, але й душу, — життя своє!
Бо Ви дуже дорогі мойому серцю.
А в тій своїй любови й готовости принести Вам, Дорогі Браття, не тільки Боже Слово, але й всі сили свойого життя, — рад би я наді все зарадити сяк-так тим усім лихам Вашого життя, які, як знаю, і Вас не мало обходять.
[…]
Правда, першим моїм завданням є шукати душ Ваших і бажати їм вічного щастя. Бо і Христос прийшов на цей світ, щоби людей спасти. Спасення душі — то, без сумніву, справа найважніша, то річ конечна, то те „мало, чого [так дуже] потреба! (Лк. 10: 42).
[…]
Але я — Ваш Батько!
А батькові не байдуже те, що його дітей живо обходить.
Ісус, поручаючи мені вести Вас дорогою спасення, дав мені людське серце і людську любов супроти Вас. Тож й простить Він, що нині, замість проповідування Божого Слова, зачну радше від тієї людської сторони вашого життя; гніватись за це не буде.
[…]
Пам’ятайте, що Церква Ісуса Христа є безмірною силою! Бо силою Божою — силою, що може подати вам поміч не тільки в справах, що відносяться до добра душі, але навіть у справах дочасних.
Пам’ятайте ще й те, що наука, яку Вам голосять Духовні Отці, є Божим Словом. Тому мусите приймати її, як із самих Божих рук! Бо ж сказав прецінь Ісус Христос (до своїх висланців): „Хто вас слухає, — мене слухає, а хто вами погорджує, — мною погорджує“ (Лк. 10:16).
Ви мусите мати довір’я до нас, священиків! Бо ж ми дбаємо про Ваше добро, бо ж у наші руки віддав Ісус Христос справу Вашого спасення, бо ж Вас дав нам як синів!
А коли домагаємось від Вас довір’я і послуху, то не йде нам про нас і нашу славу, але про Ваше добро.
[…]
І я за Христом повторяю:
Працюйте, Мої Любі Браття, дбайте про земні добра, цініть їх і помножуйте! Із цілого серця уділяю вам благословенства до тієї праці.
Але при цьому не забувайте про те, що важніше: „Шукайте перш [усього] царства Божого і Його правди, а се все доложиться вам!” (Мт. 6:33).
Отже, дбайте перш усього про Боже Царство і все те, що до Нього веде! А працю й старання про земні речі покладіть на другому місці! Тоді будете мати запоруку від самого Бога, що праця Вам пощаститься.
[…]
Накінець звертаюся іще раз до всіх Вас разом, Мої Милі Браття, і прошу, щоб Ви в кожній своїй праці та в кожному бажанні ніколи не тратили з очей Божої науки Ісуса Христа.
Чи то в економічній, чи в просвітянській, чи в якій іншій народній праці пам’ятайте, що тільки одна наука Ісуса Христа приносить нам спасення, світло і силу. I що з Його Хреста спливає на нас із неба через святі Тайни Божа благодать. А тая то благодать потрібна нам до всього.
Тож черпаймо її за поміччю молитви та побожного приймання святих Тайн!
Зрозуміймо ліпше науку Божу, переймімося нею, — а тоді вся наша праця милою буде Господу Богові, а нам принесе хосен.
[…]
А тепер, Мої Милі Браття, як малий доказ своєї любови і як задаток своєї праці над Вами — праці, яку в ім’я Боже зачинаю, — уділяю кожному з Вас зосібна, Вашим родинам, хатам, селам і містам, і всім Вашим працям Архієрейське благословення.
„Благословенний ти [Мій Любий Народе] в місті і благословенний ти на селі! Благословенні діти твої і плоди землі твоєї! Благословенні стада волів твоїх і череди овець твоїх! Благословенні шпихлірі твої! Благословенний ти, коли виходиш, і благословенний поворот твій! Нехай Господь зішле благословення на твої комори і на те все, на що тільки покладеш свою руку на землі, що її Господь Бог дав тобі!
Нехай зділає тебе Господь Бог твій своїм святим народом!
І нехай Господь Бог твій благословить тебе в родині твоїй в прибутку твоєї худоби і в плодах твоєї землі!
Нехай отворить тобі Господь скарбницю твоїх дібр — небо, щоб воно зрошувало дощем твої ниви в догідну пору, і нехай благословить всі діла твоїх рук!” (Второзак. 28:3–12).
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і причастя Святого Духа зі всіми вами. Амінь»
Джерела інформації:
Коментарі
Дописати коментар