В неділю, 4 липня, у с. Кам'янобрід відбувся захід присвячений 115 річниці з дня народження українського художника, живописця, графіка, ілюстратора, іконописця, автора історичних полотен, громадського діяча та педагога Петра Андрусіва.
Розпочались заходи біля пам'ятника українського художника, що на знаходиться на подвір'ї школи, а саме із поминальної панахиди, яку відслужили священнослужителі місцевих храмів.
Опісля учні школи с. Кам'янобрід провели історичний екскурс у життєвий шлях митця, а свої вокальні виступи презентували народний хор с. Добростани, учні та випускник школи.
Участь у заході взяли Новояворівський міський голова Володимир Мацелюх, начальник відділу культури, молоді та спорту Новояворівської міської ради Наталія Слобода, молодь та громада села Кам'янобрід.
Нагадаємо,
Петро Андрусів - український художник, живописець, графік, ілюстратор, іконописець, автор історичних полотен, громадський діяч, письменник, педагог. Широко знаний у Західній діаспорі та в світі, маловідомий на батьківщині. Доля закидала його в далекі світи, випробовувала на міцність, але думками, творчістю і громадською працею він завжди був з Україною. Україна, залишаючись маревом для самого митця, нікуди не зникала з його картин. Андрусів жив Україною і оживляв на своїх полотнах князів, гетьманів, козаків, героїв визвольних змагань – усіх, хто творив історію України.
Андрусів Петро Стефанович народився 2 липня 1906 року в селі Кам’янобрід Яворівського повіту (Львівщина). Його життєвий шлях наочно демонструє, що всі труднощі, які посилає людині доля, можна подолати, якщо вірити в себе і в те, що робиш…
Закінчив Академію мистецтв у Варшаві і був викладачем у Вищій Архітектурній Школі в цьому місті. Під час ІІ світової війни втратив всі свої мистецькі надбання і в 1947 році емігрував до Америки. Через 17 років працював ілюстратором при управі міста Філадельфії. Був викладачем мистецької студії, співзасновником і членом редакційної колегії журналу «Нотатки з мистецтва».
Андрусів починав свій шлях у малюванні з портретів, пейзажів, як писали критики, «все йому вдавалося добре». Він малював графічні роботи, розписував церкви, займався книжковою ілюстраціє, але обрав для себе «високий жанр» - історичну картину, з багатофігурними композиціями, з включенням архітектури, пейзажу, з батальними сценами: «Бій під Конотопом», «Хрещення України - Руси», «Бій Ігоря з половцями», «Княжа пристань у Києві», «Сватання Анни Ярославни», «Княже полювання на лебедів», «Зустріч гетьмана І. Мазепи з Кошовим Січі Костем Гордієнком», «Козацьке весілля», «Князь Святослав», «Козацьке полювання зі соколами», «Богдан Хмельницький», «Голгофа України», «Чортківський пролом», «Кіннотники».
Помер 29 грудня 1981 року в Рівергеді, Лон Айленд, Нью Йорк. І в Україні, і за її межами виконав місію, яку ніхто ні до нього, ні після нього зробити не міг: створив новий і змістовий розділ історичного живопису в українському мистецтві, задав ритму руху вгору українській культурі. Не зважаючи на всі перешкоди і негаразди, на примхи долі, він непохитно йшов уперед і закінчив свій життєвий шлях на коні і зі щитом.
Джерело інформації:
Коментарі
Дописати коментар