28 травня минає 105 років від дня смерті Івана Яковича Франка, ім’я якого внесено до списків найвеличніших письменників світу. Він завжди був, є і залишиться непересічною особистістю, літературним генієм, борцем за незалежність нашої держави та за дотримання прав усіх її громадян. Літературному доробкові Франка щиро заздрять інші митці та цілі нації. А перед розмаїтістю його праць, духом і силою Франкового слова ми низько схиляємося…
Учні, педагоги Івано - Франківського ЗЗСО І - ІІІ ступенів імені Івана Франка та Художнього училища ім. Й.Станька вшанували пам’ять Каменяра. Дякуємо настоятелю храму Святого рівноапостольного князя Володимира прот. Назарію Дадаку та отцю Володимиру Підгірному за спільну молитву, бо навіть незважаючи на дощ,панахида линула аж до небес. На завершення було покладено квіти від Івано-Франківської селищної ради до пам’ятника Іванові Франку.
Іван Франко не покинув нас і ніколи не покине, не відійде з нашого національного, державницького життя. Його незламна віра в український народ – це наша незламна воля служити тому народові, об’єднувати його знаннями про наш національний ідеал, і франківськими заповідями виховувати його провідників. Виважені Франкові поради українському народові у поетичних і художніх творах, наукових працях і публіцистичних виступах не втратили своєї актуальності і сьогодні, а переступивши поріг століття, прислуговують нам в утвердженні незалежної Української держави.
Та вірив Ти, і вірим ми:
Ми – нація, не попіл історичний,
В державі європейській, вільній, новій
Утвердиться наш Дух одвічний!
…Спокійний будь у інших вимірах буття:
Ми пам’ять пронесем по роду,
Й Тобі не буде забуття,
За те, що Дух будив, – в винагороду!
28 травня в Івано - Франківському ЗЗСО І - ІІІ ступенів імені Івана Франка відбулася літературно-мистецька композиція «Великий Каменяр», марафон читання творів Івана Франка і учнями,і педагогами. Учні школи поклали квіти до пам’ятника Каменяреві. А на завершення відвідали музей Івана Франка у школі, усіх зачарувала екскурсія, бо змусила усіх пережити нелегке життя Малого Мирона з юних літ і аж до своєї смерті.Варто зазначити ,що цьогоріч ювілейна дата і від дня створення музею.
«Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всі без виїмка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його.»
Джерела інформації:
Коментарі
Дописати коментар