Оксані Забужко – 60!
Для сучасної української літератури вона опора української ідентичності.
19 вересня 2020 року свій славний ювілей відзначає сучасна українська поетеса, геніальна письменниця, влучна есеїстка, літературознавець, публіцист - Оксана Стефанівна Забужко.
Коли чуєш її виступи в ток-шоу або лекції, коли читаєш книги Оксани Забужко – зразу безліч асоціацій. Це шедеврально, скандально, інтригуюче, правдиво. Вона голос, що кричить про покинуті музеї історії (сучасної і відносно давньої). Водночас голос жіночої сили духу, голос правди, інколи гіркої, але такою вона є.
Лауреатка Шевченківської премії (2019), а також є володарем численних престижних нагород: фундації Антоновичів (2008), ордена княгині Ольги (2009), "Золотий письменник України" (2012), Angelus (2013). З її ім’ям пов’язують вихід сучасної української літератури на світову арену. Перекладена 20 мовами світу.
Дякуємо за силу Вашого слова! Міцного здоров'я на довгі роки, нових численних здобутків та перемог!!!
Запрошуємо Всіх до світу сучасної української літератури, автор якої - жінка. Ми впевнені, що твори Оксани Забужко не залишать Вас байдужими і Ви залюбки приєднаєтеся до читацької аудиторії цієї авторки.
#Бібліограф_інформує #Абонемент_рекомендує завітати до Яворівської ЦРБ ім.Ю.Липи та познайомитися з творчим доробком Оксани Забужко.
Чекаємо на Вас!
Читай українське - це модно!
Джерело інформації:
Яворівська ЦРБ ім.Ю.Липи
Яворівська ЦРБ ім.Ю.Липи
#Відгук
ВідповістиВидалитиКнига Оксани Забужко «І знову я влізаю в танк…» не для розваги й задоволення, а для роздумів...Окрім того, це есеїстика, де письменниця не просто вдало компонує факти й культурні цитати, доречно наводить приклади із історії та сьогодення, демонструє володіння мовою і, головне, впізнаваний, відшліфований "фірмовий" стиль. Тексти наснажені пристрастю і пафосом, який переконує і запалює читача. Авторка вірить у власне покликання – донести своєму читачеві важливий меседж; тому їй так переконливо вдається ось це промовляння – до зарубіжної й української спільноти, до нинішніх і майбутніх поколінь...
Пропоную кілька найцікавіших цитат з її книги «І знову я влізаю в танк…», наприклад, про Ліну Костенко Оксана Забужко каже:
«…це ж дуже важливо для нової України отримати її правдиву біографію від неї самої. Дізнатись, як дівчинка з «номенклатури» ще сталінської, а потім дружина високого партійного чиновника, «змінила культурну орієнтацію», перейшла на українську мову й опинилась в опозиції до тодішньої влади».
Про Василя Симоненка:
«…найцікавіший з того покоління мені завжди був Симоненко – то пацан був явно геніальний від народження! То вже таємниця на межі містики – звідки він такий міг узятись, дитина, що вийшла з найстрашнішого дна, гірше Гулагу, - сирота зі сталінського колгоспного села… всі наші шістдесятники де-факто «вийшли» з нього. А хлопчик загинув у 28 – тільки й устигнувши, що вирости, спробувати м’язи в усіх жанрах і продемонструвати, на що він здатен... Той хлопчик готувався щось дуже важливе світові сказати – і він сам про те знав, а це вже неомильна прикмета генія».