27 серпня на 90-му році життя відійшла у Вічність ОЛЕКСАНДРА ЮЗЕНІВ.
У вівторок, 1 вересня, українська громада США провела славну українку в останню путь.
Яворівщина у скорботі. Вже не запропонує спецкор нашого часопису у США своїх цікавих розповідей про життя українців за океаном, не поділиться цінними спогадами про Яворів періоду її дитинства. Пригадаймо, з якою любов’ю св. п. Олександра у друкованих в часописі «Яворівщина» дописах згадувала про родини забавкарів з вулиці Маковея (тепер Святоюрська), про традиції колядок і вертепів, які побутували на Різдво в нашому Яворові, про друзів-ровесників, з якими вона проводила своє дозвілля... Бо донька емігрантів зі Східної України (батько Юстин Савін – служив в УНР, мати Анна Багрій з Проскурова) завжди вважала яворовий край, де проживала у 1931-1944 рр., своєю рідною землею і серцем линула сюди. Бо тут навчалася у школі при Яворівському монастирі сестер Василіянок, у 1944 р. закінчила 7 клас народної школи ім. Т. Шевченка. За публікаціями О. Савин-Юзенів можна відстежити певні віхи історії нашого древнього міста тих років.
Життєлюбна, оптимістична, позитивна, вона була діяльною у громадському житті української громади Америки. Із 1945 року, коли в діаспорі відновився Пласт, була постійною активісткою цієї організації, як виховниця, секретар Головної Пластової Ради, Головної Пластової Булави, Крайової Пластової Старшини. Будучи членом редколегії пластового журналу для юнацтва «Юнак» друкувала у ньому свої дописи з пластового життя та десятки коротких оповідань. Була активною членкинею куреня «Верховинки», який особливо відзначився матеріальною і моральною допомогою українським політичним в’язням, зокрема, «шістдесятникам». Членкиня Союзу Українок Америки.
Із здобуттям Україною незалежності підтримувала тісний зв’язок з Яворівщиною. Брала участь у Світовому з’їзді вихідців з Яворівщини у серпні 2002 року. Була помічною членкинею Світового Конґресу Яворівців.
У ці скорботні дні друзі і знайомі родини Юзенівих написали десятки слів співчуття синам Роману та Андрію. А ось як попрощалася з славною українкою її товаришка Лариса Зелик:
«Не хочеться вірити, що Тебе - Лесю вже нема поміж нами. Для мене і нашої родини це болючий удар, бо Ти була більше, як моя приятелька, як близька Верховинка, як наша недалека сусідка, як моє інформативне бюро (бо мала 10-томний слівник) як постійна товаришка наших мандрівок. Пам’ятаєш наші подорожі на Фльориду, наші вискоки на смачні пампушки, чи Твої відвідини улюбленого Ґантеру, де Ти так захоплювалася чудовою природою, збирала гриби, ходила на проходи, і очевидно відпочивала на лежаку і читала досхочу. Ти була, як «гоноровий член» нашої родини, як далеко загублена і віднайдена родичка… Дякуємо Тобі безмежно, Лесю, і бажаємо, щоб Твоя остання мандрівка була легкою «з Верха на Верх» аж до Небесних Висот».
Митрополит УГКЦ, голова Філадельфійської архієпархії в США Борис Гудзяк, віддаючи шану покійній, написав:
«Відходять останні представники Великого Покоління, яке дало нам усе, що мало, і нас виховало вдома і в громаді, передаючи нам чіткі цінності спільноти та служіння. Нехай Господь прийме у своє Царство в. п. Подругу Лесю. Запевняю про свою духовну солідарність. Вічная пам’ять! Со святими упокой! +Борис».
Яворівщина ніколи не забуде Олександри Савин-Юзенів. Її ім’я вже внесено до літопису нашого краю.
Сумуємо і розділяємо з родиною біль втрати.
Джерело інформації:
Коментарі
Дописати коментар