Душа моя так часто лине,
де у задумі явори
вдивляються у небо синє —
мовчазні свідки таїни.
Мій Яворів, моя колиско,
приходиш знову в мої сни.
Ти так далеко і так близько...
Привіт тобі із чужини.
Привіт, привіт кохане місто,
Співають Гімн тобі птахи!
Й Церковні дзвони урочисто
до Храму звуть людей завжди.
Історія така багата...
Тут знать жила і простаки.
І князь литовський пребагатий
в печері заховав скарби.
У спадок дітям передали
різьбу по дереву майстри
й дівчата вправно гаптували
своїм коханим сорочки.
Ходив Шептицький тут і Липа,
й отця Вербицького сліди...
І бачила старенька липа,
як Маковей писав книжки.
Душа моя так часто лине,
туди, де друзі, і батьки...
Моя маленька Батьківщино,
ти в моїм серці назавжди.
Оксана Максимишин-Корабель
Коментарі
Дописати коментар