#Народні_промисли_Яворівщини
#Яворівська_забавка
#Мандруємо_Яворівщиною
#Оксана_Когут
#Остап_Сойка
Телеканал НТА, «Україна»,радіо «Свобода».
Роботи тривають над створенням відеоконтенту із серії «Народні промисли Яворівщини».
Народні умільці Яворівської забавки Оксана Когут та Остап Сойка.
Майстриня вважає, що Яворівська народна іграшка повинна знову зайняти помітне місце у вихованні сучасної дитини, та сподівається, що в недалекому майбутньому буде не лише музейним експонатом, а продовжуватиме життя, виконуючи свою безпосередню функцію дитячої іграшки.
У майстерні найпопулярніші серед народних іграшок: пташки, коники, візочки, іграшкові меблі, колисочки, тарахкальця, деркачі. Розмаїття форм, розмірів та кольорова гамма забавок має дивовижну здатність створювати казковий дивосвіт дитини і магію від якої важко відірвати погляд дорослому.
Перші письмові згадки про яворівську іграшку датуються 17 століттям. Її здавна робили у місті Яворів Львівської області і навколишніх селах. Цей регіон був відомим центром виготовлення виробів з дерева. Тому місцеві умільці виготовляли для дітей іграшки з деревини, які згодом стали візиткою цього регіону. Унікальним ремеслом займалися цілі родини, передаючи свої вміння наступним поколінням.
Розквіт яворівської забавки розпочався наприкінці 19 століття. У 1897 році майбутній Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький створив у Яворові «Школу деревного промислу». Її основним завданням був розвиток виробництва відомих іграшок, тому її ще називали «Забавкарська школа». При ній діяла крамниця забавок. Свою діяльність школа припиняла під час Першої і Другої світових воєн. В ці періоди народні умільці продовжували працю над забавками у своїх домівках. У 1944 році школа повністю припинила своє існування.
У післявоєнні роки у м. Яворів створили артіль ім. Т. Шевченка, яка займалася промисловим виготовленням іграшок. Цікаво, що саме тут започаткували унікальну яворівську різьбу, яку почали використовувати у декоруванні меблів. У 1946 році на основі цієї артілі відкрили Яворівську професійну школу художніх ремесел.
Найбільша колекція яворівських забавок зберігається в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, що в м. Києві. До речі, власне, «Яворівська забавка», створила різдвяний настрій, прикрасивши у 2011 р. головну ялинку Ватикану. У 2013 році головну ялинку міста Львова оздобили унікальними яворівськими забавками ручної роботи. У 2015 році оригінальними іграшками знову були прикрашені ялинки у Ватикані. У 2016 році у м. Яворові вперше провели фестиваль «Яворівська забавка», з метою відродити і популяризувати українські народні традиції з виготовлення яворівської іграшки.
Більшість іграшок можуть рухатися та видавати звук. Особливістю рухомих забавок є те, що для них створюють багато невидимих кріплень з металевого дроту, яким з’єднують окремі елементи. Готову іграшку прикрашають традиційним яворівським розписом, який ще називають «вербівкою» або «яворівкою».
Малюнок «вербівки» складається з рослинних і геометричних мотивів. Здебільшого це квіти і листочки, які на іграшках малюють у вигляді вербових гілок. Для розпису використовують тільки три основні кольори: зелений, синій і червоний. Зелений колір символізує траву і листя, синій – небо і воду, а червоний – плоди та ягоди. Також додатково застосовують ще і жовтий колір, який символізує сонце. У давнину готову іграшку розмальовували рослинними барвниками, а зараз покривають безпечними акриловими фарбами.
Коментарі
Дописати коментар