Україна пам'ятає 6 років тому...
Перший бій за Донецький аеропорт.
26 травня 2014 – один з переломних моментів війни на Сході. Це був перший день великої битви за Донецький аеропорт, яка буде тривати 242 дні.
26 травня 2014 року, в Донецьк прийшла війна. В цей день Донецький аеропорт став ще однією гарячою точкою на карті світу. Рано вранці він відправив у рейс останній літак, а вдень він вже був охоплений війною… До 26 травня жителі Донецька не знали, що потрібно робити, коли починаються обстріли, ховались у підвалах власних будинків. Велика кількість людей веде відлік саме з цього дня, адже тоді змінилось все.
В місті почали вести бойові дії. «Застосування бойової авіації в межах міста»… Почалась масова евакуація, люди не знали, що їм робити, вони не могли спрогнозувати свою долю більше, ніж на декілька днів. А багато хто так і поїхав з дому, з невеликими пакунками й однією зміною одягу, ніби у відпустку на пару тижнів...
У цій битві загартувались наші «Кіборги» – незламні хлопці, які до останнього тримали оборону, продемонструвавши небачену стійкість, витримку та мужність! Воїни вщент розгромили підрозділи російського спецназу, проросійських бойовиків, кадировських найманців... Вони стали взірцем для українців, зразком героїзму найвищого ступеню, символом нескореного і незламного духу. Нам просто не вистачить слів, щоб описати, як ми пишаємось ними і як ми вдячні їм...
Честь і слава нашим легендарним захисникам, янголам-охоронцям нашої Незалежності!
Слава Героям! Слава Україні!
Друзі, переходьте за посиланням, щоб дізнатися більше:
"Я ПРИЙДУ З ВІЙНИ І ГЛЯНУ В ОЧІ"
Кіборг' Вадим Вовк, що захищав Донецький аеропорт, написав пронизливий вірш-звертання до українців:
Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевнохворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна.
Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла. (Фото Сергій Лойко)
У фонді Яворівської ЦРБ ім.Ю.Липи:
«Аеропорт» — роман американського військового кореспондента Сергія Лойка. В основу книги покладено героїчні події оборони Донецького аеропорту військовослужбовцями ЗС України та добровольцями у вересні 2014 — лютому 2015. Окрема глава роману присвячена анексії Криму Росією у березні 2014 року. Гасло книги: «Головна книга про війну, якої не мало бути. Та про героїв, які хотіли жити, але помирали»...
Вічна пам'ять Героям - Захисникам ДАПу це -
приклад мужності, героїзму та незламного духу українського народу, шана та повага!
Джерело інформації:
26 травня 2014 року почалися бої за Донецький аеропорт. Героїчна оборона.Пам'ятаємо. Пишаємося. Слава Україні! Героям слава!
ВідповістиВидалитиГероїчна оборона Донецького аеропорту стала символом незламності та мужності українських військових. Час плине, а пам'ять залишається...
Видалити