22 ТРАВНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 141 РІК ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
"Тільки тоді ми будемо кричати «Слава» вільними грудьми, коли ми зміцнимо нашу владу, коли настане спокій на нашій землі. Всі як один чоловік станьте плечем до плеча на оборону рідного краю від ворогів наших...
©️ Симон Петлюра
Сучасній Україні варто пам'ятати свою історію і розуміти, що з ворогом можна домовитися, але тільки тоді, коли він буде боятися сили України. Саме міцна армія дає будь-якій державі необхідний захист і незалежність. Можливо, якби Симона Петлюру підтримали і на дипломатичному полі, то історія України пішла би зовсім іншим шляхом...
Що варто знати про Петлюру сучасникам:
➦ 141 рік від дня народження Симона Петлюри (1879–1926р.), українського громадсько-політичного і державного діяча, публіциста, голови Директорії Української Народної Республіки, організатора Армії Української Народної Республіки, Головного Отамана Армії УНР.
➦ В російській свідомості було три види українця-ворога: мазепенці, бандерівці, а посередині, між ними – петлюрівці.
➦ Симон Петлюра став лідером національного визвольного руху. Він став уособленням цього руху, символом. І його роль посилилась навіть після трагічної загибелі. Учасників цього руху стали називати його прізвищем.
➦ Роль Симона Петлюри у творенні нової армії є досить великою. Повстання проти гетьмана П. Скоропадського підіймало хвилю спротиву, створилася величезна кількість повстанських загонів, які йшли до «батька» Петлюри, який підняв повстання.
➦ Симон Петлюра став першим військовим міністром в Генеральному Секретаріаті, утвореному Центральною Радою 28 червня 1917 року. Як голова Українського генерального військового комітету, Симон Петлюра зайнявся налагодженням армії, спрямувавши головні сили на українізацію військових частин.
➦ Наприкінці січня 1921 року С. Петлюра ініціював нараду старших начальників Армії УНР у Тарнові (Польща), де створили Партизансько-повстанський штаб під керівництвом відомого повстанського отамана Юрія Тютюнника для підготовки загального антибільшовицького повстання в Україні. 17 жовтня головний отаман видав наказ, за яким Юрій Тютюнник із штабом і відділами мав почати похід на Україну.
➦ В жовтні-листопаді Українська повстанча армія Юрія Тютюнника у складі трьох груп вирушила у Другий зимовий похід, який став завершальною сторінкою Української революції, засвідчивши готовність українців за будь-яку ціну здобувати державність.
Фільм про маловідомі факти життя Симона Петлюри
На честь Симона Петлюри названі вулиці в Броварах, Дніпрі, Львові, Києві, Полтаві, Вінниці, Житомирі, Рівному, Тернополі, Млиновому, Стрию, Івано-Франківську, Шепетівці та багатьох інших населених пунктах України. В Рівному на майдані поряд з Народним домом встановлено пам'ятник-погруддя Симону Петлюрі, у Вінниці відкрили пам'ятник Симону Петлюрі на подвір'ї обласного радіо, де за часів УНР містилось Міністерство пошта і телеграфів, а пізніше перебувала Військово-похідна Канцелярія Головного Отамана УНР.
У Тернополі встановлено бюст, в Києві та Хмельницькому було відкрито барельєфи, меморіальну дошку у Полтаві.
22 травня 1879 року народився Симон Петлюра, український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, Головний отаман військ УНР (із листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 - 10 листопада 1920).
Народився в сім’ї міщан козацького походження. Батько – Василь Павлович – нащадок давнього козацького роду, мав власний дрібний візницький промисел. Мати – Ольга Олексіївна – походила із давнього козацького роду Марченків.
Початкову освіту здобув у церковно-парафіяльній школі. 1895 року вступив до Полтавської духовної семінарії. Захоплювався історією, хоровим співом, грою на скрипці, літературою. Гарно співав, грав у виставах. Світогляд юнака формувався під впливом Шевченкового "Кобзаря", творів Котляревського й історичної літератури. Із 1898-го належав до таємного українського самоосвітнього гуртка, у 1901 р. виключений з семінарії через революційний і ”мазепинський” дух – участь в організації виступу в семінарії композитора Миколи Лисенка.
1900 року познайомився із харківським адвокатом Миколою Міхновським, автором брошури “Самостійна Україна”. Петлюра стає активним членом Революційної української партії.
Рятуючись від арешту, Симон Петлюра у 1902 році виїхав із приятелем Прокопом Понятенком на Кубань, де починає вчителювати. Але за участь у Чорноморській вільній громаді (Кубанській організації РУП) і поширення антиурядових прокламацій його заарештовують але як “неблагонадійному” заборонили викладати. Одного разу молодого Петлюру вразили вечорниці у станиці Смоленській. Співали майже виключно старовинні думи й історичні пісні: про Байду, Нечая, Сагайдачного, Морозенка: “Ми не пропадемо, коли на Кубані, до якої Петербург вживає найбільших русифікаторських заходів, панує українська пісня!”. На Кубані Петлюра почав свою журналістську діяльність.
Восени 1904 року для налагодження Закордонного бюро РУП і редагування партійного органу РУП “Селянин” Петлюру відрядили до Львова. Там він познайомився з Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, вступив до Наукового товариства імені Шевченка.
Під час революції 1905 року брав активну участь у діяльності Української соціал-демократичної партії, що виокремилася з РУП. В кінці 1905-го після амністії повернувся до Києва. Потім були Петербург і знову Київ. 1909-го оселився в Москві. На вечірці українського земляцтва познайомився з полтавкою, студенткою Московського університету Ольгою Більською, майбутньою дружиною. В 1911 році народилась донька Леся. У Москві працював бухгалтером у транспортному товаристві “Росія”, видавав на кошти української громади журнал “Украинская жизнь”. Михайло Грушевський так оцінив цей факт: «Симон Петлюра внаслідок організації журналу «Украинская Жизнь» є визнаний політичний лідер не тільки в українців Москви, Росії, але й Світу…».
Лютнева революція 1917 року в Росії застала Симона Петлюру на Західному фронті у Білорусі. Після повалення самодержавства організував в Мінську український з’їзд фронту, а на першому Всеукраїнському військовому з’їзді в Києві його обирають головою Українського Генерального Військового Комітету, а після утворення 28 червня того ж року Генерального Секретаріату Української Центральної Ради – першим Генеральним секретарем військових справ і займався українізацією військових частин, створенням українських збройних сил. 18 грудня 1917 року на протест проти пробільшовицької орієнтації голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка та рішення Центральної ради піти на укладання Берестейського миру Петлюра вийшов з уряду. Після відставки організував Гайдамацький Кіш Слобідської України, який у січні–лютому 1918 року разом із Січовими стрільцями відіграли вирішальну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.
У квітні 1918-го Петлюру обрали головою Київського губернського земства та Всеукраїнського союзу земств, опозиційного до гетьмана Павла Скоропадського.
У грудні 1918-го Директорія повалила гетьманську владу. 19 грудня 1918-го українська армія увійшла в Київ. Почалося відновлення республіканського устрою та УНР. 22 січня 1919 року відбулося урочисте проголошення універсалу Директорії УНР про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу. В цей час більшовицька Росія вдруге почала збройну агресію проти України. В цей час Симон Петлюра очолив Директорію (одночасно вийшов із УСДРП). У важких внутрішніх і зовнішніх умовах 10 місяців він очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії. У жовтні 1920-го Польща уклала перемир’я з радянською Росією, війська УНР, які в листопаді 1920 року перейшли Збруч, були інтерновані. Російська пропаганда активно звинувачувала Петлюру у єврейських погромах. Справді, у той час відбулися численні криваві погроми євреїв. Їх вершили війська Антона Денікіна, червоноармійці, різні грабіжники та анархістські загони. 27 травня 1919-го Директорія прийняла закон про утворення Надзвичайної комісії для розслідування єврейських погромів. Винуватців передавали до військових трибуналів.
У листопаді 1920 року Україна повністю опинилася під більшовицьким контролем. Але на зламі 1920–1921-х посилився повстанський рух. Наприкінці січня 1921 року Петлюра ініціював нараду старших начальників Армії УНР у Тарнові (Польща), де створили Партизансько-повстанський штаб під керівництвом відомого повстанського отамана Юрія Тютюнника для підготовки загального антибільшовицького повстання в Україні. 17 жовтня головний отаман видав наказ, за яким Юрій Тютюнник із штабом і відділами мав почати похід на Україну. Цим подіям присвячені романи українського журналіста, письменника Євгена Стеблівського «Звенигора. Шабля на комісара» та «Генерал. Пророцтво Юрка Тютюника».
Після Другого Зимового походу, який став завершальною сторінкою Української революції, засвідчивши готовність українців за будь-яку ціну здобувати державність, Симон Петлюра розпочав створення сталих еміграційних інституцій Польщі.
Москва постійно вимагала у Варшави видати Петлюру. Тож він змушений був постійно переховуватися. Імігрувавши до Польщі під псевдо Полтавченко продовжував проводити переговори задля підтримки УНР, здійснював політичне керівництво урядом і військовими підрозділами, а 1923 року з паспортом на прізвище Степана Могили через Будапешт (Угорщина), Відень (Австрія) та Женеву (Швейцарія) восени 1924 дістався Франції (згодом до нього приєдналися дружина й донька).
Прибуття Петлюри до Парижа суттєво пожвавило еміграційний політикум. Для його згуртування 1925 року створили тижневик “Тризуб”. Для Петлюри паризький період позначений активною публіцистичною діяльністю: друкує багато статей на теми громадсько-політичного, культурного життя, національного визволення України, роздуми про Українську революцію, консолідацію політичної еміграції.
25 травня 1926-го біля 14-ї години загинув у Парижі від кулі більшовицького агента Самуїла Шварцбарта. Поховали Головного Отамана 30 травня на паризькому цвинтарі Монпарнас.
Останнім подіям #Симона_Петлюри у паризькій еміграції присвячений фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри», який руйнує радянський міф про нього. Фільм яскраво демонструє, як радянська влада створювала міф навколо постаті одного з головних борців за незалежність України початку ХХ сторіччя. Фільм можна подивитись тут https://www.youtube.com/watch?v=Sbl5zQk5DiA
Більше книг про Симона Петлюру у фондах нашої бібліотеки - Яворівська ЦРБ ім. Юрія Липи.
Джерело інформації:
Коментарі
Дописати коментар