1 травня 1951 р. о 21 годині 30 хв. в корпусі № 2, в 34 камері Володимирської в’язниці добігло кінця земне життя о. Климентія, про що були складені акти охоронцями і лікарями. В довідці лікарів вказано: «Заключенный ШЕПТИЦКИЙ К. И. умер от нарастающей слабости сердечной деятельности на почве общего артериосклероза, декомпенсированного порока сердца, гипертонии и старческой дряхлости».
Мученик був похований п’ятьма наглядачами 3 травня о 3 год. вночі.
Злочинна система прагнула знищення також і пам’яті про тих, хто став її жертвами. Списки ув’язнених, похованих на Князь-Володимирському кладовищі, відсутні. Відомі імена деяких ув’язнених «Владімірского централа», що померли у в’язниці і поховані на тюремній ділянці кладовища. Серед них і Климентій Шептицький. Політичних в’язнів ховали вночі в загальній могилі, на могилах не залишали розпізнавальних знаків. Відомо лише про ексгумацію останків двох в’язнів Володимирській в’язниці. У 1986 році було перевезено в Самарканд останки Саїда Ризо Алі-заде, узбецького письменника. У 2004 Наталія Осьмак з дозволу володимирській міської адміністрації ексгумувала прах свого батька, Кирила Осьмака, діяча Української Центральної Ради та ОУН, Президента Української Головної Визвольної Ради.
У вересні 2000 року на Владимирському цвинтарі монахи Унівської Лаври, встановили кам’яний хрест з пам’ятним написом та світлиною блаженного Климентія. Був поставлений хрест біля тюремної стіни на місці поховання в’язнів. 28 жовтня 2010 року встановлена пам’ятна дошка Климентію Шептицькому на меморіальній стелі. Символічною могилою опікуються вірні Храму Святого Розарію Пресвятої Діви Марії у Володимирі разом зі своїм настоятелем Сергієм Зуєвим.
Один із спів’язнів Климентія Шептицького по київській тюрмі Роман Новосад так писав про нього у своїх спогадах: «Спостерігаючи щоденно поведінку архімандрита, його справжню посвяту Богові, незаперечну відданість вірі своїх предків, любов до свого знедоленого народу, я вже тоді міркував собі, що такі люди повинні бути зачислені в список тих багатьох мучеників, великомучеників, святих, якими заповнений наш церковний календар. Вже тоді я розумів, що мав щастя спілкуватися зі святою людиною».
Довідка: 5 червня 1947 року Климентій Шептицький був арештований радянськими спецслужбами у своїй келії під час вечірньої молитви. У келії проведено обшук, в результаті якого знайдено антирадянську літературу та два плакати ОУН із зображенням у центрі національного тризуба та підписом «Слава Україні! Героям слава!». Натомість монахи стверджували, що ці речі спеціально підкинули працівники каральних органів під час обшуку.
Арештованого Климентія Шептицького везли на відкритій вантажівці, а солдати демонстративно наставили на нього зброю. Блаженний Климентій зміг тільки вклонитися селянам, які спостерігали за цим стоячи біля своїх домівок, та поблагословити село.
Слідство тривало сім місяців. Увесь цей час отець Климентій зазнавав знущань. Допити проходили переважно вночі. Його били, морально знущалися із нього, шантажували, залякували, погрожували фізичними тортурами.
Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Климентій Шептицький не зрікся своєї віри та принципів.
Він був засуджений на 25 років ув’язнення за звинуваченням у “зраді батьківщині”. Архімандрит Климентій Шептицький помер в ув’язненні 1 травня 1951 року о 21 годині 30 хв. у Владимирському централі. Похований десь під стінами в’язниці.
Про процедуру захоронення розповідала Варвара Іванівна Ларіна, колишня працівниця Владимирського централу: “Померлого роздягнули, обгорнули у простирадло, взяли на ноші та винесли на міський цвинтар, що знаходиться поруч в’язниці. Тіло кинули у заздалегідь приготовану яму і засипали землею, не залишаючи жодних позначок”.
У 1996 році він отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту.
Довідка: 5 червня 1947 року Климентій Шептицький був арештований радянськими спецслужбами у своїй келії під час вечірньої молитви. У келії проведено обшук, в результаті якого знайдено антирадянську літературу та два плакати ОУН із зображенням у центрі національного тризуба та підписом «Слава Україні! Героям слава!». Натомість монахи стверджували, що ці речі спеціально підкинули працівники каральних органів під час обшуку.
Арештованого Климентія Шептицького везли на відкритій вантажівці, а солдати демонстративно наставили на нього зброю. Блаженний Климентій зміг тільки вклонитися селянам, які спостерігали за цим стоячи біля своїх домівок, та поблагословити село.
Слідство тривало сім місяців. Увесь цей час отець Климентій зазнавав знущань. Допити проходили переважно вночі. Його били, морально знущалися із нього, шантажували, залякували, погрожували фізичними тортурами.
Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Климентій Шептицький не зрікся своєї віри та принципів.
Він був засуджений на 25 років ув’язнення за звинуваченням у “зраді батьківщині”. Архімандрит Климентій Шептицький помер в ув’язненні 1 травня 1951 року о 21 годині 30 хв. у Владимирському централі. Похований десь під стінами в’язниці.
Про процедуру захоронення розповідала Варвара Іванівна Ларіна, колишня працівниця Владимирського централу: “Померлого роздягнули, обгорнули у простирадло, взяли на ноші та винесли на міський цвинтар, що знаходиться поруч в’язниці. Тіло кинули у заздалегідь приготовану яму і засипали землею, не залишаючи жодних позначок”.
У 1996 році він отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту.
Більше про Блаженного Священномученика Климентія Шептицького за посиланням.
Джерела інформації:
Климентій Шептицький говорив, щодня повторюймо молитву:
ВідповістиВидалити«Ісусе, скріпи мою віру». Так не зазнаємо розчарування, бо якщо треба в щось сліпо вірити, то в доброту, любов, милосердя нашого Бога.
Так, адже «віра каже: дбай про душу і про те, що вічне. У тім покладай твою надію».
Видалити