Перейти до основного вмісту


#ІСТОРИКО_ДУХОВНА_АКЦІЯ З НАЗВОЮ #ЛИПІВСЬКІ_ЧИТАННЯ - ДЕНЬ 9


День IX
Літера «О»

Ось лиця всіх до Тебе, Боже,
Звертаються в молитві й ждуть;
Ти вивів нас на роздорожжя,
Щоб ми пізнали праву путь.
(«В покорі просять покоління...» // Поезія.

Одиниця тоді лишень чогось варта, коли висловлює хоч трохи духу своєї збірноти.

Одне святе є в світі — кров людей хоробрих,
Одні живуть могили — вірних Батьківщині!

Одність, власна релігія, власна висока мораль і відвічні геополітичні підстави — це є величезні заповіти.

В обличчі Держави людина мас таку вартість, яку має ідея, висловлена в ній.




«Краю мій Яворовий» (Marichka M.):


Одне святе є в світі - кров людей хоробрих,
Одні живуть могили - вірних Батьківщині. ("Епітафія")

❃❃❃

Ой, князю, та не мій
пануєш, та не в мене,
чого єси кликав?...
Ой, князю, не знаєш ти, чого хочеш:
грали тобі музики зрясна,
летіли твої стріли збучна,
цвіло тобі божеє деревце -
а все був я з тобою... ("Цар-Дівиця")

❃❃❃

Одвертається молодший. Плюскоче море, розбігаються скибки хвиль, у танцю йдуть за обрій. ('Корабель, що відпливає")












Джерела інформації:
Краю мій Яворовий






Коментарі

  1. Яворівська ЦРБ ім.Ю.Липипʼятницю, 24 квітня 2020 р. о 11:46:00 GMT+3

    #Юрій_Липа_120
    #Історико_духовна_акція
    #Липівські_читання_2020
    День 9
    Літера О

    !!! Одиниця тоді лишень чогось варта, коли висловлює хоч трохи духу своєї збірноти.

    !!! Од одного незчисленного
    До другого царства незміренного
    Міст дугою зіп’явся;
    На одному кінці лев уклався,
    На другому діти з смолоскипами,
    І течуть ріки ріками
    Через міст.
    Ех, виорю небо орлами,
    Засію поля самоцвітами,
    Половлю всіх райських пташок,
    А ступлю крок —
    Потемніє небо із орлами,
    Потемніє поле з самоцвітами,
    Стихне пісня моя,
    Стихну я.
    Згасну.

    ВідповістиВидалити
  2. #Юрій_Липа_120
    #Історико_духовна_акція
    #Липівські_читання_2020
    День 9
    Літера О


    О, друже мій, повірте,— все, що є на світі,
    Найбільш тривале і велике, все створили
    Мужчина й жінка тільки в пристрасті найвищій.

    ***
    О, прокляття моє богорівне, прокляття простору!
    Ти у душах сумирних, як дим, як пожар, як нещастя,
    Як залізнеє поле, крівавим засіяне цвітом,
    Ти дзвениш і даруєш привітом нас дужих і сильних,
    Ти печалью безвластя так будиш, і рвеш, і бадьориш!

    ***
    Ото життя твоє:
    Як моря даль, - розгорненная праця
    І - Божий зір над тим.
    І раптом - буря,
    Що кине хвилі в берег той, що треба.
    Не знаєм більш нічого. Чуєш?
    Жди і молись.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар