День V
Літери «З»,«І», «Ї», «Й»
Здатності раси до боротьби назовні — це важливіше ніж усі генеральні й негенеральні ідеї раси.
Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психології й традиції, стають не засадами, а засудами.
Зв'язок з минулим є підставою віри в будуччину і запорукою перемоги будівничих ідеалу національного.
Злу акцію ще можна скерувати на добре, брак акції дасть тільки зле.
Історія нашого духа і крови, то історія наших провідників, нашої еліти. Все інше тільки тло...
Історія, факт який вже стався, його можна знати або не знати, сприймати або не сприймати, вірити або не вірити. Історія – питання віри!
Ім'я будуччини — чин, хто спинився — той служить тьмі, хто в поході — звитяжить він.
Ідуть ряди, гримлять ряди й купаються в крові, гартуються в огні. Вогонь і кров, життя та воля, або смерть палахкотить у їх грудях…Чуєш крик — Зіґ хайль! Хайль! Зіґ хайль!“
— Юрій Липа, «Українська доба», Львів, 1934
«Краю мій Яворовий» (Marichka M.):
#Юрій_Липа_120
Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психології й традиції, стають не засадами, а засудами.
Зв'язок з минулим є підставою віри в будуччину і запорукою перемоги будівничих ідеалу національного.
Злу акцію ще можна скерувати на добре, брак акції дасть тільки зле.
Історія нашого духа і крови, то історія наших провідників, нашої еліти. Все інше тільки тло...
Історія, факт який вже стався, його можна знати або не знати, сприймати або не сприймати, вірити або не вірити. Історія – питання віри!
Ім'я будуччини — чин, хто спинився — той служить тьмі, хто в поході — звитяжить він.
Ідуть ряди, гримлять ряди й купаються в крові, гартуються в огні. Вогонь і кров, життя та воля, або смерть палахкотить у їх грудях…Чуєш крик — Зіґ хайль! Хайль! Зіґ хайль!“
— Юрій Липа, «Українська доба», Львів, 1934
«Краю мій Яворовий» (Marichka M.):
#Юрій_Липа_120
Зідхали ріднії лани,
І вечоріли сосни в борі,
Як сам додому восени
Вертавсь я в чорному уборі.
Зламав я, Боже, Твій завіт
-Я не рівня і жебракові;
Зідхали в болю стріхи віт
І небо гнулося від крови. ("Князь полонений")
❃❃❃
І серце тремтить: — Буду вдячний! та вже їх немає.
І бачиш, що вдячність твоя розростається й світить,
І світить на тих, що минули й не чули подяки,
І бачиш, що кажуть ласкаво: не бійся, то — дар наш
І ми теж так само дістали від рідних цю ніжність,
Тобі віддали, ти ж віддай її власній дитині.
Віддай її мудро, це Бог пов’язав у ланцюг нас,
Від пращурів, прадідів тим обдаруєш правнуків,
Як знаком, що лучить і кров, і насіння, і вічність. ("Ланцюг ніжности")
❃❃❃
Її я серцем власним розтопила,
Вона цвіте між нами, ніби знак:
Чи пізнаєш свою другиню? ("Троянда з Єрихону")
#Юрій_Липа_120
ВідповістиВидалити#Історико_духовна_акція
#Липівські_читання_2020
День 5
Літери З, І, Ї, Й
!!! Злу акцію ще можна скерувати на добре, брак акції дасть тільки зле.
!!! Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психології й традиції, стають не засадами, а засудами.
!!! Зв'язок з минулим є підставою віри в будуччину і запорукою перемоги будівничих ідеалу національного.
!!! Історія нашого духу і крові — то історія наших провідників, нашої еліти.
!!! І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки, зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.
А потім
Посходяться ще вчинки-фарисеї
І відчитають лживі обіцянки,
І вимагатимуть, щоб сповнив ти їх;
І прийдуть ще повії по заплату.
Ти всіх приймеш без слова. Тільки станеш
І вислухаєш кпин, погроз і лайок,
І сповнишся гіркотою страшною,
І, очі звівши, скажеш: — Боже, де Ти, де Ти?
І на той жаль бездонний Світло скаже: — Тут.
І на той смуток Світло загориться,
І юрби вчинків, з’єднані у Світлі,
Закаменіють, збліднуть, відійдуть,
І врешті будеш ти із Світлом сам на сам,
Чого був спрагнений ти все життя...
Лишень, відходячи, зупиняться два вчинки,
Найліпший і найгірший, озирнуться й скажуть:
— Так, це була людина,— й відійдуть, обнявшись.
#Юрій_Липа_120
ВідповістиВидалити#Історико_духовна_акція
#Липівські_читання_2020
День 5
Літери З, І, Ї, Й
І Твій закон — у кожнім дні,—
Прислухайсь голосу мойому,
І в болю поможи мені.
***
Їх пристрасті є замкнені й великі;
Вони ідуть і діють, бачучи зорю,
Що є до білости розпаленим наказом.
***
І знаєш добре, як собою кинуть,
Як трапити і — взяти (без уваги
На похвалу, чи кпини),— ти є муж.
***
І то час мужности, то не — юнацтво,
Не видиво, не танці і не примха.
Нова доба тепер є, тільки дійсність.
Як ти готовий був,— діяй тепер!
***
І бачиш сам себе, як спішно утікають,
Мов біси злякані, і похоті, і страхи.
А потім — як огонь. З огню ж пливе земля,
Наново створена, а в ній лиш — Вічна Пристрасть.
***
І світиш, як закон, і плинеш, як кадило,
І ось відроджуєш і кличеш до нового,
Щоб знову міць була, і серце знов тремтіло,—
Благословен єси! — довічно славмо Бога.
***
... знак Твій пізнали; а прийдеш востаннє до нас,
Так, як день зустрічає свій захід,— загин свій зустріли!
***
Зійди до нас і освіти,
Як зрозуміть Твої веління,
Як покоряти їм світи?
Повстань не в сяєві корони,
Не в сріблі й золоті, — в серцях,
Щоб потвердити нам закони,
Щоб показати правди шлях.
***
Звертаються в молитві й ждуть;
Ти вивів нас на роздорожжя,
Щоб ми пізнали праву путь,
Щоб вже тепер ми цінували
Твоєї ласки чорні дні,
Щоб всім наступним передали
Цей Твій закон: «Служіть Мені!»