День XV
Літери «Ш», «Щ»
Шкода на неї часу, ти будь тим, чим належить.
То - найважніше: ти будь і дивись простовіч!
Шукай у власних глибинах.
Щоб вояк був добрим вояком, треба, щоб походив з вояцької сім’ї, а ще ліпше – з ряду вояцьких сімей. Так само священик – із священичої, робітник – з робітничої, або й ще докладніше: моряк – із моряцької, слюсар – із слюсарської, а швець – з роду шевців.
Тоді опанують свій труд, коли будуть мати його в крові, в покликанні сім’ї.
Тоді ще раз матимуть значення як дійсно певні, державні складові.
Що кине хвилі в берег той, що треба.
Не знаєм більш нічого. Чуєш?
Жди і молись.
Щоб мати авторитет — треба мати силу
«Краю мій Яворовий» (Marichka M.):
Шляхотнеє чоло мойого Батька
Укрийте пелюстками від троянд.
До рук йому трьохбарвне дайте берло,
Від трьох світів, що він в життю кохав;
Золото-хвильних, теплих нив південних,.. ("Батькові")
❃❃❃
Щоб привітать її, як чудо,
Що входить в сірий, людський вік,
Що розцвіте, і що пребуде,
Зіллється й житиме вовік! ("Молитва за кохану жінку")
❃❃❃
Щодений бій, мов корона
На чолі Того,
Хто є істота Закона
І зерно всього.
Щоденний бій - молитовні
Сурми для того,
Хто держить дві чаші повні
Всесвіту всього. ("Щоденний бій")
#Юрій_Липа_120
ВідповістиВидалити#Історико_духовна_акція
#Липівські_читання_2020
День 15
Літери Ш, Щ
!!! Щоб вже тепер ми цінували
Твоєї ласки чорні дні,
Щоб всім наступним передали
Цей Твій закон: "Служіть Мені!"
!!! Щоб душу визволить, мені ламаєш тіло,
І світиш, як закон, і плинеш, як кадило,
І ось відроджуєш і кличеш до нового,
Щоб знову міць була, і серце знов тремтіло,
Благословен єси! — довічно славмо Бога.
!!! Що світ — жіночість незрівняна
У вірності, що світлом є,—
І в серце глянув він моє,
І очі мав, як ти, кохана.
!!! Щоб слухати її, другині,
Коли ввійде зо мною в рід,
Не кроки пристрастей, що змінні,
А чистий королівський хід,
Щоб привітать її, як чудо,
Що входить в сірий, людський вік,
Що розцвіте, і що пребуде,
Зіллється й житиме вовік!
#Юрій Липа 120
ВідповістиВидалити#Липівські читання
День XV
Літери «Ш», «Щ»
Щось дивного, незгідливого з ними
Було в цих білих хатах, цвіті вишні,
У цих тополях, що - немов сторожа,
У дивних жартах, що для них - подзвінням:
І молодиця, що всміхалась гожо,
Здавалось їм, закидала б камінням.
***
Щоб вже тепер ми цінували
Твоєї ласки чорні дні,
Щоб всім наступним передали
Цей Твій закон: «Служіть Мені!»
***
Що все життя заповнює шуканням,
І плеск весла здобивців,— то їм хід мінут.
Та маю я й братів, і тих люблю найбільш.
В шуканню за життям, дійшовши до границь,
Вони закон пізнали Божий і людей.
***
Щоб слухати її, другині,
Коли ввійде зо мною в рід,
Не кроки пристрастей, що змінні,
А чистий королівський хід,
Щоб привітать її, як чудо,
Що входить в сірий, людський вік,
Що розцвіте, і що пребуде,
Зіллється й житиме вовік!
***
Шли нам, Найвищий, бичуй нас,— нам певне потреба
Раз покоритися волі небес і молитись,
Раз у нужденність тілесности вчутись і впасти,
Твердеє серце скрушити й наново почати
Ще раз, ще більш так, як досі такого не було,
Більш, як гетьманства, король чи великі князівства,
Божиїм троном поставити край свій і нарід,
Біль перелить на молитву, що в битві і в мирі триває.