Краю мій Яворовий

#ІСТОРИКО_ДУХОВНА_АКЦІЯ З НАЗВОЮ #ЛИПІВСЬКІ_ЧИТАННЯ - ДЕНЬ 10

День X

Літера «П»

Призначення України є тільки в ній самій, її доля є в її людях.

Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь
І тьма — густіша. Боже, в далечінь
Відходять бла́га й сили помічні, —
Безпомічному поможи мені!

Пам'ятай, коли треба, шапку здійми, коли треба, дукатом дзенькни, а коли, то й на шаблю гостру зоприся.

Погляд зсередини свого національного «Я» — це єдиний шлях, яким можна вискочити з провінційності.

Провідник — це той, хто узнає в кожному зі своїх підвладних «дитину», «сина».

«Краю мій Яворовий» (Marichka M.):

#Юрій_Липа_120

#Історико_духовна_акція

#Липівські_читання_2020

Побачив видиво я. День сірів, і в нім

З тисячолітніх соків лози виноградні

Препишні кетяги зродили в цілім полю.

Почув я голос: То — Вітчизни грона,

То — найбагатші жнива, що зросли з любови

У дозріванню пишнім мислі, чину й літ.

Побачив видиво я. Всі на чорних конях

Безжалісні їздці один за одним гнали

І, наче в помсті, тратували стиглий сад. ("Виноградник")

❃❃❃

Просто дивитись в лице усьому, що довкола;

Все, що є рідне, то - рідне, вороже - ворожим зостане,

Йди без вагань і без схибу, і вдар там, де треба,

А ще частіш - пожалій, відвернись і не думай,

Часто людина змаліє і варта поправи,

Шкода на неї часу, ти будь тим, чим належить.

То - найважніше: ти будь і дивись простовіч. ("Простовіч")

Джерела інформації:

Natali Lyalyuk

Краю мій Яворовий