|Краю мій Яворовий

ДЕЛЕГАЦІЯ ЯВОРІВЩИНИ ВШАНУВАЛА ПАМ'ЯТЬ МИХАЙЛА ВЕРБИЦЬКОГО У СЕЛІ МЛИНИ (РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА)

7 березня 2020 року в селі Млини (Республіка Польща) делегація Яворівщини, яку очолив заступник голови Яворівської районної ради Володимир Мацелюх, з нагоди 205-річниці від дня народження творця Державного Гімну України отця Михайла Вербицького, де він служив і де похований, вшанувала його пам'ять.

Урочистості відбулися біля пам’ятника видатному українцеві, де кілька сотень людей зібралися, щоб молитвою вшанувати світлу пам’ять отця Вербицького.

Від імені численних делегацій з Львівщини та Тернопільщини до могили отця Михайла було покладено квіти та запалено свічки.

На завершення присутні виконали Державний Гімн України та духовний гімн України «Боже Великий Єдиний».

Жодні тимчасові труднощі не зможуть применшити славу автора українського Гімну.

До могили отця Михайла Вербицького українці приїжджатимуть вічно, бо там поховано генія, який створив незнищенну мелодію «Ще не вмерла Україна».

ДОВІДКА

Вербицький Михайло Михайлович - український композитор, хоровий диригент, священик УГКЦ, автор музики державного гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився 4 березня 1815 року на Надсянні у родині греко-католицького священика. Коли хлопчикові виповнилося 10 років його батько помер. Над Михайлом та його молодшим братом Володиславом взяв опікунство далекий родич – перемишльський владика Іван Снігурський, один із видних діячів Української греко-католицької церкви. Спочатку вони разом з братом навчалися в гімназії, а після в ліцеї. У 1828 році при Перемишльський кафедрі Іван Снігурський заснував хор, а після і музичну школу, в якій і навчився співати Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор дебютував у святковому богослужінні, де Михайло виступив як соліст.Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії, але заняття музикою не перериваються – Вербицький керує хором семінарії, опановує гру на гітарі. Численні твори, перекладені, або створені ним для гітари, стали популярними у галицькому домашньому музикуванні. У 1837 р. він кинув богослов’я. Михайло Вербицький одружився, але сімейне щастя митця було недовгим. Через рік жінка померла, залишивши його із сином-немовлям. Через деякий час композитор знову повернувся до семінарії, де став керувати хором.

Матеріальні труднощі примусили його втретє вступити до семінарії та у 1850 р. прийняти сан священика. Після того він дістав посаду в с.Завадові, далі — в с. Залужа-Стрілки, а в 1852 р. став священиком невеликого села Млини, Яворівського району, біля Перемишля, де жив до самої смерті. Ще перед закінченням семінарії Михайло Вербицький вдруге оженився, але нова дружина теж невдовзі померла.

Гімн «Ще не вмерла України і слава і воля» створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності.

Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасові Шевченку.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Помер 7 грудня 1870 року у селі Млинах (тепер на території Підкарпатського воєводства Польщі) від раку язика.