СЬОГОДНІ, 27 СІЧНЯ, МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ГОЛОКОСТУ
Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі.
Внаслідок влаштованого нацистами геноциду загинули 6 мільйонів євреїв. Більшість українських євреїв – жертв Голокосту була вбита під час масових розстрілів. Та все ж десятки тисяч опинилися в газових камерах таборів смерті.
Чи знали ви, що єдині фотосвідчення масового знищення євреїв в Аушвіці збереглися завдяки єврейській дівчині з Закарпаття?
У світі Лілі Якоб знають як угорську єврейку, але вона родом із закарпатського села Білки. Масове знищення євреїв краю відбулося наприкінці війни, після окупації Третім Рейхом союзної Угорщини, яка анексувала Закарпаття в березні 1939-го. Понад 95 тисяч закарпатських євреїв депортували до Аушвіца у травні-червні 1944 року. Серед них була 18-річна Лілі з родиною. Прибуття євреїв Закарпаття до табору смерті, їх селекція – три чверті відразу потрапили до газових камер – зафіксовані на фото в унікальному «Альбомі Аушвіца».
Лілі єдиній з усієї родини вдалося вижити в Аушвіці. А також пережити марш смерті. Звільнення прийшло до неї в концтаборі Дора-Міттельбау в Німеччині у квітні 1945 року. Саме тоді в одній зі спорожнілих есесівських казарм вона натрапила на фотоальбом. З подивом Лілі побачила на фото рідних, друзів і знайомих у день їхнього прибуття в Аушвіц. Вона зберегла альбом. Коли в 1960-х у Франкфурті проходив суд над нацистами з Аушвіца, фото зі знайденого Лілі альбому стали речовим доказом, а вона сама свідчила на суді. Зараз “Альбом Аушвіца” зберігається в Меморіальному комплексі історії Голокосту “Яд Вашем” в Ізраїлі.
_________________________________________________________________________________
Сьогодні ми також згадуємо вихідців з України, які опинилися в концтаборах нацистської Німеччини: Аушвіці, Бухенвальді, Дахау, Равенсбрюку та інших.
У цей час Україна не була незалежною державою, тож , уродженці Радянської України в табірній статистиці проходили як громадяни CРСР. Їх позначали літерою R — "росіяни". Західних українців ідентифікували як P — "поляків", оскільки до війни вони були громадянами Польщі. Відтак важко підрахувати скільки наших співвітчизників пройшли нацистські «млини смерті».
Лише група українських націоналістів у концтаборі Аушвіц домоглася, щоб їх визнали як українців.
Після Другої світової війни Ліга українських політичних в'язнів з'ясувала, що українці були в 26 концтаборах та їхніх філіях. За приблизними оцінками Ліги, в Бухенвальді на 1942 рік з-поміж 15 тисяч громадян СРСР ("росіян") 5 тисяч були українцями. На початку 1943 року українці складали 15% бранців Майданека. У таборі Флоссенбюрг українців налічувалося чверть від ув'язнених "поляків" і не менше половини від "росіян".
Історики говорять про близько 110 тис. вихідців з України, яких депортували до концтабору Аушвіц: 15 тисяч червоноармійців, 95 тисяч євреїв із Закарпаття і близько 600 членів ОУН. Полонені червоноармійці, примусові робітники, українські націоналісти, духовенство, жінки й діти – таким був український контингент концтаборів. За колючим дротом опинялися й інші мешканці України: євреї, кримські татари, роми.
У таборах вони формували мережі взаємодопомоги та підпільні організації, продовжували свою священничу діяльність і навіть у здавалось безнадійних умовах наважувалися на втечі, бунти й повстання.
Джерела інформації:
Коментарі
Дописати коментар