|Краю мій Яворовий

СЬОГОДНІ МИНАЄ ШОСТА РІЧНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ ГЕРОЯ УКРАЇНИ - РОМАНА СЕНИКА

Сьогодні, 25 січня 2020 року, в селі Наконечне ІІ, що на Яворівщині, відбулися пам’ятні заходи зі вшанування шостої річниці героїчної загибелі під час Революції гідності на Майдані у Києві Героя Небесної Сотні, Героя України Романа Сеника.

Пом’янути героя прийшли голова Яворівської райдержадміністрації Андрій Шумський, заступник голови Назар Сойко, депутат Верховної ради України Олег Синютка, Ігор Самардак, працівники підрозділів Яворівської райдержадміністрації, його рідні, друзі, бойові побратими та небайдужі односельчани.

Розпочався поминальний захід із заупокійної Служби Божої, яка відбулася в храмі Пресвятої Трійці с. Наконечне II, опісля богослужіння всі присутні скорботною ходою вирушили до цвинтаря, де відправили поминальну панахиду, поклали квіти та запалили свічки на могилі Героя України Романа Сеника.

Педагоги та учні Наконечнянської ЗОШ І-ІІ ст. ім. Героя України Романа Сеника у своїх віршах вшанували Романа Сеника, показали його героїзм і людину, яку потрібно наслідувати.

Нагадаємо,

РОМАН ФЕДОРОВИЧ СЕНИК

26 липня 1968 – 25 січня 2014

активіст Революції Гідноті, входив до Самооборони Майдану, Герой України, Герой Небесної Сотні

Народився на Яворівщині. У восьмирічному віці Роман відзначився тим, що врятував з крижаної води дівчинку, яка каталася на санчатах і впала в річку. Закінчив школу в Наконечному Першому, після чого навчався у технікумі. Згодом виїхав з рідної Яворівщини, проте не поривав зв’язки з рідним краєм, де залишилися його мама Емілія, брат і сестра.

У 1989 році першим підняв синьо-жовтий прапор у своєму селі.

Роман Сеник служив миротворцем у контингенті Миротворчих сил ООН у Югославії під час війни Хорватії за незалежність, де був прапороносцем. Мав бойові нагороди.

Протягом приблизно останніх п’ятнадцяти років життя мешкав у Турці, працював оператором на автозаправній станції. У місті Сеника знали як чесну, доброзичливу, чуйну людину, готову в будь-яку мить прийти на допомогу. Роман був і одруженим, любив дітей, проте своїх дітей не мав.

РЕВОЛЮЦІЯ

З початку подій на Євромайдані до Києва їздив тричі, завжди намагався там бути потрібним. Заявляв, що він вийшов на Майдан за народ, оскільки вважав, що хтось має стояти за його родину. Входив до 29-ї Бойківської сотні самооборони Майдану, жодної зброї не мав. Носив з собою прапор України з написом «Турка», через що в сотні його називали «Турківським прапороносцем». Зазвичай Роман чергував з шостої до дев’ятої години ранку. Напередодні 22 січня саме придбав квитки, щоб повернутися додому.

«Їду стояти за всіх вас і ваших дітей. Відсиджуватися совість не дозволяє», – пояснював Роман сестрі. – Зі столиці регулярно дзвонив. Він був у захваті від духу революції, гордий тим, що причетний до цих історичних подій. Він дійсно любив Україну, народ».

Командир-сотник їхньої сотні Геннадій згадує: «Вперше я побачив Романа на Майдані з прапором у руках, на якому було написано «Турка». Ми його так і назвали: «Турківський прапороносець». Це була його єдина зброя… Сказав, що сам приїхав до Києва. Ходив на усі акції. Тоді було усе мирно. У нас не було ні шоломів, ні палиць… Наш загін чергував з шостої до дев’ятої ранку, це найнебезпечніший час, бо люди дуже втомлені. У цей злощасний день Роман свою зміну відчергував. Зранку «Беркут» поміняв свій загін — на Майдан прислали нову роту. «Беркут» розбомбив першу барикаду, почалася атака… Люди почали тікати…Роман пішов відпочити, але ніяк не міг всидіти на місці. Вирішив повернутися на Майдан. Пішов на передову… Він захищав тих людей, які втікали від «Беркута». Почався другий штурм. У Романа влучила бойова куля 12 калібру, з загостреним кінцем»…

ЗАГИБЕЛЬ

Романа Сеника було поранено 22 січня 2014 року біля стадіону «Динамо» на Грушевського, коли Роман стояв з прапором на передовій. Снайпер прострілив йому легеню та завдав важкого поранення в плече бронебійною кулею спеціального призначення.

Ще 24 січня всі щиро сподівалися , що вдасться врятувати Романа. Нехай ціною ампутованої руки, але все ж виживе…Чоловіка привезли в Київська клінічну лікарню № 17 у середу, 22 січня, після того як « Беркут » прорвався на Європейську площу.

Пораненому в лікарні зробили три операції, в ході однієї з якої ампутували руку. Щоб допомогти чоловікові, який втратив 3,5 літра крові для нього стали донорами понад трьох сотень людей! Але стан Романа був занадто важкий.

У суботу, 25 січня о 10.47 ранку Роман Сеник приєднався до Небесної Сотні.

Домовину з тілом привезли на Львівщину в неділю 26 січня. Люди виходили на трасу Львів — Краковець, із загиблим прощалися зі свічками у руках. При в’їзді у село – фото Романа з чорною стрічкою, під ним напис: «Він загинув за нас!». Біля воріт храму стоять діти, у руках тримають лампадки та червоні троянди. В середині церкви – яблуку ніде впасти.

27 січня на похорон з`їхалося кілька тисяч людей, зокрема рідні, друзі, побратими із Яворівщини та Турківщини, народні депутати, голова та депутати Львівської обласної ради. Хоронили героя понад 20 священиків різних конфесій.

Активіста Майдану 45-річного Романа Сеника поховали 27 січня у “геройській” могилі на цвинтарі його рідного села Наконечне Друге Яворівського району Львівщини.

ВШАНУВАННЯ

* Почесна відзнака Яворівського району «Почесний громадянин Яворівського району».

* Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) - за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.

Слава Україні! Героям слава!