ОСОБИСТІСТЬ МИТРОПОЛИТА ШЕПТИЦЬКОГО. ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ВЛАДИКИ
Походив з однієї з найбільш знаних у Львові родин – графів Шептицьких
Родина Шептицьких – це одна з найдавніших українських боярських родин, яка дала нашій країні багато відомих імен у розвитку греко-католицької та польської римо-католицької Церков (Серед них Варлаам, Атанасій і Лев Шептицькі, єпископи львівські).
«Тато нам, дітям, часто пояснював і згадував наших предків, портрети яких висіли в його робітні. З портретів вбилися в моїй пам’яті три: єпископа Варлаама і митрополитів Атанасія і Лева. Усі вони були ченцями-василіянами», – пригадував сам Андрей Шептицький.
Ананасій та Лев Шептицькі були засновниками собору Святого Юра у Львові, де їх статуї сьогодні прикрашають фасад.
Батько Андрея, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.
До слова, грамоту на земельні володіння цій родині ще у 1284 році надав Лев Данилович, галицько-волинський князь.
Знав багато іноземних мов
Митрополит вільно володів більш ніж десятьма іноземними мовами. Серед них – польська, англійська, французька, німецька, староєврейська та латинська мови. Завдяки своїм знанням митрополит під час своїх візитів до США, Канади, Бразилії та Аргентини міг обходитися без посередників та перекладачів.
Разом з Папою Римським реформував УГКЦ
В Андрея Шептицького була юридична освіта, тому батьки бачили саме в цьому велике майбутнє сина. Утім, сам майбутній Митрополит серйозно роздумував про чернецтво і через це вирушив у Рим до Папи Лева ХІІ. У родини Шептицьких було багато зв’язків за кордоном, особливо в римо-католицькому середовищі, тому зустріч з Папою не була проблемою для Андрея. Саме Папі Римському Шептицький розповів про своє бажання йти у монастир Василіанського чину. Папа в той час мав грандіозні плани щодо УГКЦ і тому благословив рішення Шептицького піти в монастир.
У 1900 році Папа оголосив Андрея Шептицького Митрополитом Галицьким, і відтоді розпочався розвиток Греко-Католицької Церкви в Україні, зокрема в Галичині.
Митрополит Шептицький вважав, що Українська Греко-Католицька Церква має шанси стати сполучником між Східною та Західною Церквами, а отже, вбачав однією зі своїх місій – об’єднання усіх християн.
Турбувався про освіту свого народу та був щедрим меценатом
Митрополит був відомий не лише за свій внесок у розвиток Греко-Католицької Церки в Україні, а й завдяки своїй меценатській роботі. Шептицький пережив дві Світові війни, міжвоєнний період, ув’язнення російською владою та не полишав свій народ і допомагав йому підійматися на ноги після чергового падіння.
Андрей Шептицькй заснував Львівську греко-католицьку богословську академію, Богословське наукове товариство, український католицький інститут.
У 1905 році засновує Український національний музей, відстоює ідею Українського університету у Львові. Шептицький підтримував діяльність приватних шкіл, товариства «Просвіта», «Рідна школа», НТШ, об'єднання «Луг», «Пласт» тощо.
Роль Глави УГКЦ у духовному, фізичному та соціальному житті українського народу важко переоцінити: він відкривав садочки і школи, допомагав молодим художникам, у соборі Святого Юра організував Народну школу імені Грінченка для бідних дітей, повіддавав усі свої землі для створення там шкіл, заснував Народну лічницю, де могли безоплатно лікуватися бідні. До кінця свого життя Митрополит допомагав кожній людині, що просила його допомоги, як духовно, так і матеріально.
Під час Другої світової війни владика відновив роботу Українського Червоного хреста – для допомоги пораненим, хворим і полоненим.
Знався в мистецтві, бо сам був митцем
Глава УГКЦ дуже добре розбирався в мистецтві, зокрема в іконописі. Це було зумовлено, мабуть, і тим, що і він сам мав талант до малювання. Малювати ікони Шептицького та його братів учила мати.
Коли в 1901 році владика оселився в митрополичих палатах на Свято-Юрській горі, він почав збирати колекцію рідкісних ікон, які згодом стали неабиякою мистецькою та християнською спадщиною українців. Митрополит намагався збирати давні українські ікони, книжки, також до його колекції потрапили і рідкісні європейські творіння. Усі ці духовні скарби він переніс у Національний музей. Одна з найбільш цінних ікон, що викупив Андрей Шептицький – це Богородчанський іконостас, який владика повернув Україні з Варшави.
Митрополит створював художні школи, виділяв митцям стипендії на навчання в Європі, купував їхні твори на аукціонах. Таким чином Шептицький підтримував мистецтво, сприяв духовному розвитку молодого покоління та поновлював свою колекцію новими іконами.
Був завзятим книголюбом
Митрополит Шептицький був справжнім мисливцем за інкунабулами, пам’ятками українського письменства та культури. Також він привозив з Європи цікаві екземпляри книг, які збирав у своїй колекції. Спеціально для своїх пергаментних скарбів владика замовляв книжкові полиці з Італії.
Національний музей у Львові отримав неймовірну літературну спадщину від Андрея Шептицького – понад три тисячі книг, хоча його колекція нараховувала не менше 20 тисяч. На жаль, у радянські часи після смерті владики більшість книг з його колекції спалили.
Отримав право правити Службу Божу сидячи
Митрополит все життя стійко боровся з важкою хворобою. В дитинстві Андрей перехворів на скарлатину. Хвороба дала серйозні ускладнення, які згодом привели до ревматизму. Через те, що захворювання постійно прогресувало і прикувало Шептицького до інвалідного візка, у 1939 році митрополит навіть отримав спеціальний дозвіл від Апостольської столиці – правити Службу Божу сидячи.
Не боявся політичних репресій, пророкував Україні успішне майбутнє
Митрополита Шептицького та всю його родину переслідувала радянська влада, але він не тікав з України та продовжував свою благодійну та освітянську роботу. У 1939 році брата владики Лева разом із дружиною та дітьми розстріляли працівники НКВД, маєток родини розграбували та знищили.
Під час Першої світової війни митрополита Андрея відправили в заслання, та після повернення на Батьківщину він все одно продовжував розвивати Церкву.
У вересні 1944 році Андрей Шептицький тяжко захворів, і передчуваючи свою смерть, скликав до себе монахів, яким заповів не здаватися перед більшовицькою владою.
«Наша Церква буде знищена, розгромлена більшовиками. Але держіться, не відступайте від віри, від святої Католицької Церкви. Вона буде гарнішою, величавішою від давньої та буде обнімати цілий наш народ. Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо розвинутим державам»,- це було останнє передбачення митрополита Андрея Шептицького.
Перший пам’ятник у Львові йому поставили ще за життя, другий – задовго після
Пам’ятник митрополиту Шептицькому у Львові вперше відкрили у 1935 році – у день 30-річчя Національного музею. Скульптура Шептицького розмістилася на подвір’ї музею на вулиці Мохнацького (Драгоманова), а на відкриття зібралася вся галицька інтелігенція.
Автором першого пам’ятника Шептицькому був відомий у той час Сергій Литвиненко, якому вдалося відобразити постать владики в усіх тонкощах.
Цей пам’ятник знищила Радянська влада після Другої світової війни, а про відновлення його мова йшла не раз, утім до діла ця справа не доходила.
Другий пам’ятник у Львові з’явився 26 липня 2015 року на площі Святого Юра – там, де провів більшу частину свого життя Андрей Шептицький.
Митрополит Шептицький
Митрополит Андрей Шептицький разом із родиною у Прилбичах перед вступом у монастир
Рідкісне фото Митрополита Шептицького на повний зріст
Родина Шептицьких з Митрополитом Андреєм
Джерела інформації:
Коментарі
Дописати коментар