СЬОГОДНІ АНАТОЛІЙ МИТНИК СВЯТКУВАВ БИ СВІЙ 48 ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Анатолій був мудрою, життєрадісною, щирою людиною. До нього ми йшли за порадами. Умів розрадити у скрутну хвилину. Про свій патріотизм словесно не заявляв, ділами доводив любов до Вітчизни. І найвищою з цих усіх справ стала його смерть в ім’я України.
Пам’ятаємо, шануємо героя, який воював та загинув за єдину Україну!
4 вересня 2014 року на цвинтарі села Наконечного Першого Яворівського району Львівської області знайшов останній притулок загиблий в зоні АТО міліціонер батальйону «Дніпро-1» Анатолій Михайлович Митник.
Тіло новітнього українського героя зі Сходу привезли на Львівщину його бойові побратими, командир яких завдячував своїм життям Анатолієві Митнику.
Дорогу, якою їхав кортеж з домовиною міліціонера, аж від київської траси до прикордонного Наконечного Першого, люди устелили лампадками пам’яті. А в чині похорону взяли участь сотні галичан, серед яких були працівники МВС не лише з Яворова, а й зі Львова.
Гірко плакали над домовиною дружина Ірина, син Анатолій, донечка Сніжана, згадуючи, як ще зовсім недавно їхній чоловік та батько опісля першого поранення (собою прикрив командира на полі бою) побував удома.
Встановивши на подвір’ї Державний прапор України та наказавши рідним святиню берегти, Анатолій Михайлович, який ще повністю не одужав, знову поїхав на схід, боронити державу.
Анатолій Михайлович Митник народився 22 жовтня 1971 року, рядовий міліцейського взводу №3, роти №5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУ МВС був відряджений в зону АТО 22.05.2014 р.
За словами бойових побратимів серце пораненого Анатолія перестало битися 31 серпня, о 3 год. 3 хв. – на операційному столі в лікарні села Пісків, що на Дніпропетровщині.
Сестра загиблого зазначила, що Анатолій був сином військовослужбовця з Яворова, рано осиротів, закінчив школу №3. Одружившись з чарівною Іриною, перебрався жити в село Наконечне Перше. Та доля не була щедрою: опісля серйозної автокатастрофи кохана стала інвалідом. Заледве її виходив.
На своїй соціальні сторінці син героя-міліціонера, якого теж звуть Анатолієм, написав таке: «Герої не вмирають! І ти, рідненький, не помер, ти навічно залишишся не лише в моєму серці, а й в серцях всіх, хто хоч трішки був знайомий з тобою. А я не здамся, я достойно проживу життя за нас двох. Прапор твій, татку, майорить на подвір’ї, я не дозволю його нікому зняти, я знаю, як ти радів, коли його вивішував. Вічна тобі пам’ять».
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Анатолія Митника нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Джерело інформації:
Коментарі
Дописати коментар